Прикінцева частина нашого підсумкового матеріалу, присвяченого найцікавішим і найважливішим космічним подіям 2019 року.
Успіхи та невдачі приватних космічних кораблів
Коли 2014 року NASA підписала з компаніями Boeing і SpaceX контракти на будівництво кораблів для доправлення астронавтів на МКС, передбачалося, що їхні регулярні польоти з екіпажами почнуться вже 2017 року. Як ми тепер знаємо, зазначена дата виявилася надмірно оптимістичною. Перші пілотовані польоти CST-100 Starliner і Crew Dragon неодноразово переносили через низку причин — через непередбачені технічні проблеми, загальне недофінансування програми, а також мінливі вимоги аерокосмічної адміністрації до конструкції кораблів.
Лише 2019 року програми зі створення приватних кораблів вийшли на фінішну пряму. У березні компанія SpaceX успішно здійснила перший безпілотний запуск Crew Dragon. Загалом політ пройшов без помітних ускладнень. Після його завершення необхідно було провести тест на спрацьовування системи аварійного порятунку екіпажу (САП) в умовах польоту, що відкривав дорогу до проведення пілотованої місії. Вона була запланована на літо 2019 року.
Однак цим планам не судилося збутися. Наземне випробування двигунів САП, що відбулося у квітні, завершилося вибухом, який знищив капсулу Crew Dragon. Інженери SpaceX витратили пів року на розслідування інциденту та внесення змін до систем корабля. У результаті тест на спрацьовування САП у режимі польоту було відкладено до січня 2020 року. Тепер перший пілотований політ Crew Dragon у кращому разі відбудеться в лютому-березні 2020 року.
Що стосується компанії Boeing, то в листопаді вона протестувала САП корабля Starliner у режимі його перебування на стартовому майданчику. Загалом випробування було визнано успішним, хоча й не обійшлося без «ложки дьогтю» у вигляді нерозкриття одного з парашутів.
У свій перший орбітальний політ Starliner вирушив 20 грудня. Ракета-носій Atlas V відпрацювала як годиться, проте потім виникла нештатна ситуація. Через збій у системі відліку бортового часу корабельний комп’ютер вирішив, що космічний апарат уже здійснив маневр виходу на орбіту, і некоректно розрахував час роботи двигунів орієнтації, внаслідок чого вони витратили більше пального, ніж планувалося. Це унеможливило стикування корабля з МКС. У результаті NASA вирішила обмежитися орбітальними тестами, а програму польоту Starliner скоротили до двох днів. 22 грудня капсула корабля здійснила успішну посадку на полігоні Вайт Сендс.
Наразі NASA не робила жодних офіційних заяв з приводу того, чи потрібно компанії Boeing проводити повторне безпілотне випробування корабля. Поки можна припустити, що агентство, найімовірніше, не висуватиме такої вимоги. Але навіть у цьому разі перший пілотований політ Starliner навряд чи відбудеться раніше літа 2020 року.
Народження Starlink
Минулий рік відзначився початком практичної реалізації вельми амбітних планів з розгортання супутникового сузір’я Starlink. Їхня кінцева мета — надання послуг доступного глобального інтернету жителям навіть найбільш віддалених від цивілізації куточків нашої планети.
У травні 2019 року компанія SpaceX запустила на орбіту тестову партію супутників Starlink. Їхня конструкція зазнала суттєвих змін порівняно з ранніми прототипами. Інженери значно зменшили вагу та габарити апаратів. Це дало змогу розмістити під головним обтічником ракети Falcon 9 відразу 60 супутників.
У листопаді SpaceX запустила першу повноцінну робочу партію супутників, яка стане складовою частиною системи. Але це — тільки початок. Наступного року компанія планує провести 14-15 запусків таких апаратів, що дасть змогу розгорнути «економічно життєздатний» варіант системи та забезпечити її функціонування на базовому рівні.
Варто зазначити, що після початку запусків апаратів Starlink багато астрономів почали бити на сполох, звинувативши SpaceX у тому, що своїми діями вона фактично знищує зоряне небо та унеможливлює наземні астрономічні спостереження. У відповідь на це засновник компанії Ілон Маск пообіцяв, що її співробітники намагатимуться розв’язати цю проблему. Відомо, що в складі наступної партії супутників буде апарат з експериментальним покриттям, яке має зменшити його відбивну здатність. Але судити про ефективність таких заходів поки складно.
Прискорення програми Artemis
У XXI столітті американська пілотована космонавтика не вирізнялася особливою постійністю. За президента Джорджа Буша-молодшого NASA працювала над програмою Constellation, що передбачала створення постійної бази на Місяці та організацію польотів у дальній космос із перспективою подальшого відправлення людини на Марс. У 2010 році Барак Обама закрив Constellation. Замість неї аерокосмічна адміністрація почала працювати над проєктом пілотованої місії до одного з навколоземних астероїдів (проєкт Plymouth Rock).
Незабаром після чергової зміни американської адміністрації NASA відмовилася й від цього проєкту. У 2017 році Дональд Трамп підписав директиву про зміну пріоритетів космічної програми США. Документ визначив, що тепер її ключовою метою має стати повернення людей на Місяць і створення там опорного пункту для майбутніх місій до Марса та інших тіл Сонячної системи. Цієї мети передбачалося досягти до 2028 року.
Однак навесні 2019 року Білий дім несподівано вирішив прискорити роботи над проєктом. Було повідомлено, що перша в цьому столітті пілотована місячна експедиція має відбутися вже 2024 року. Незабаром після цього NASA повідомила, що оновлена програма отримала назву «Артеміда» (Artemis), і зажадала в Конгресу додаткові кошти на її реалізацію.
Безумовно, з урахуванням поставлених завдань і поточного рівня фінансування навіть за ідеального розвитку подій заявлений термін висадки американських астронавтів на Місяць видається, м’яко кажучи, вельми оптимістичним. Складно заперечувати й те, що рішення прискорити реалізацію програми має явний політичний підтекст.
Водночас це рішення може мати й позитивні наслідки. Наявність конкретного терміну є вагомим стимулом для NASA, що дозволяє агентству мобілізувати всі доступні ресурси. Зокрема, воно вже розподілило контракти на виготовлення модулів для навколомісячної станції Gateway. А в січні 2020 року буде підсумовано перші результати конкурсу на створення пілотованого місячного апарата.
Крім того, бажання приєднатися до американської місячної програми вже висловили ESA, JAXA та CSA. Тож задеклароване прискорення може закласти міцний фундамент, який дозволить довести Artemis до кінця. Якщо, звичайно, наступна американська адміністрація «за традицією» не скасує космічні плани попередників.
