Третя частина нашого підсумкового матеріалу (попередня частина), присвяченого найцікавішим і найважливішим космічним подіям 2021 року. Ви дізнаєтеся про візити космічних апаратів до Ганімеда та Меркурія, рекорд зонда PSP і нові місії до астероїдів.
Візити до Меркурія та Ганімеда
2021-й став роком, коли ми вперше за тривалий час побачили великим планом два дуже цікаві тіла Сонячної системи. Йдеться про першу планету від Сонця Меркурій і найбільший супутник Юпітера Ганімед.
Ми побачили Ганімед завдяки зонду Juno. 7 червня він пролетів на мінімальній відстані всього за 1038 км від крижаної поверхні Ганімеда. Це був найближчий візит земного посланця до супутника за останні чверть століття — до того його відвідував зонд Galileo ще далекого 2000 року.
Вчені скористалися цією рідкісною можливістю, щоб зібрати більше інформації про Ганімед. Під час прольоту Juno зробив фото його поверхні, що дозволило створити новий портрет супутника. Також апарат виконав низку вимірювань з метою визначення характеристик магнітного поля Ганімеда і того, як воно взаємодіє з юпітеріанським. На основі цих даних фахівці місії пізніше створили аудіозапис, що дозволяє «почути» Ганімед.
Щодо Меркурія, то його відвідав апарат BepiColombo. Він здійснив проліт планети 2 жовтня, пройшовши на відстані 199 км від поверхні та використавши її гравітацію для корекції своєї орбіти. У найближчі чотири роки апарат має виконати ще п’ять аналогічних маневрів. Вони дозволять йому вийти на постійну орбіту навколо Меркурія до грудня 2025 року.
Хоча цього разу BepiColombo і не міг затриматися біля Меркурія, він зробив низку вимірів, а також сфотографував його, використовуючи свої «селфі-камери». Це перші знімки планети з часів місії Messenger, яка припинила свою роботу 2011 року.
Мисливці на астероїди вирушають у космос
Розповідь про 2021 рік буде неповною без згадки про дві нові міжпланетні місії, запущені NASA минулої осені. Першим у космос вирушив зонд Lucy. Його метою є троянські астероїди Юпітера — дві великі групи об’єктів, розташовані на околицях точок Лагранжа L₄ та L₅ системи Сонце-Юпітер. Під час своєї розрахованої на 12 років подорожі автоматичний розвідник має вивчити щонайменше вісім астероїдів, що стане новим рекордом.
На жаль, запуск відбувся не без деяких ускладнень — одна із сонячних батарей апарата розкрилася не повністю. У NASA поки не вирішили, що робити з цією проблемою, але вважають, що вона не має стати на заваді реалізації місії.
Другим мисливцем на астероїди, що вирушив у космос 2021 року, став зонд DART. На відміну від Lucy, він має набагато коротшу подорож, яка завершиться вже 2 жовтня 2022-го. У той день він повинен буде протаранити 160-метровий астероїд Діморф, який є супутником більшого астероїда Дідім.
Мета місії DART — перевірка можливості змінити орбіту астероїда шляхом його тарану. У майбутньому подібна тактика може знадобитися, щоб відхилити від нашої планети небезпечний об’єкт.
За зіткненням і його наслідками спостерігатимуть радари та мережа наземних обсерваторій. Ще одним учасником події стане італійський кубсат LICIACube. Він відокремиться від DART за кілька днів до зіткнення і зазнімкує момент влучення за допомогою камери Gecko, створеної компанією Draginfly Aerospace, що належить українцю Максу Полякову. Наприкінці 2026 року Діморф також має відвідати європейський зонд Hera, який сфотографує утворений кратер, а також проведе комплексне вивчення обох малих тіл.
Рекордний «дотик» до Сонця
Минулий рік також приніс нам новий рекорд. Його встановив 21 листопада зонд PSP (Parker Solar Probe). Того дня апарат наблизився до Сонця на відстань 8,5 млн км. Для порівняння, Меркурій ніколи не наближається до нашої зорі ближче, ніж на 46 млн км. У момент проходження перигелію PSP рухався з геліоцентричною швидкістю 586 800 км/год (163 км/c), що також стало рекордом для космічних апаратів.
Через кілька тижнів після цього досягнення NASA повідомила, що під час свого попереднього зближення із Сонцем PSP став першим в історії космічним апаратом, що пролетів через верхню частину атмосфери нашої зорі, так звану корону.
Зібрані PSP дані вже привели до кількох відкриттів. Зокрема зонд визначив структуру поверхні Альфена (кордону між плазмою корони та сонячним вітром), виміряв магнітне поле корони та властивості сонячних частинок. Йому вдалося отримати перше повне зображення пилового кільця, розташованого вздовж орбіти Венери. Вважається, що воно здебільшого складається з частинок, що залишилися від протопланетного диска, а також фрагментів астероїдів та комет.
Запуск телескопа James Webb
25 грудня 2021 року подарувало чудовий різдвяний подарунок вченим та любителям астрономії по всьому світу. Того дня з космодрому Куру відбувся пуск ракети Ariane 5. Вона відправила в космос James Webb (JWST) — найбільшу, найскладнішу та найдорожчу обсерваторію всіх часів та народів.
Проєктування JWST розпочалося ще у другій половині 1990-х. За роки розроблення телескоп зазнав безліч метаморфоз, а його вартість значно зросла. Загалом NASA вклала у проєкт 9,7 млрд доларів.
Після запуску JWST вирушив до своєї робочої позиції, яка розташована у точці Лагранжа L₂ системи Сонце-Земля. Апарат має досягти її до кінця січня 2022 року.
На відміну від знаменитого Hubble, JWST призначений для спостережень в інфрачервоному діапазоні. Завдяки своєму рекордному 6,5-метровому дзеркалу, телескоп зможе побачити ранні зорі й галактики, що сформувалися невдовзі після Великого вибуху. Крім того, JWST буде використовуватися для досліджень екзопланет та проведення аналізу їхніх атмосфер, а також спостережень чорних дір, молекулярних хмар, протопланетних дисків та об’єктів нашої Сонячної системи. У NASA сподіваються, що новий телескоп працюватиме щонайменше 10 років.
