Відбувся другий випробувальний політ третьої модифікації Starship V3. Загалом місія пройшла вдало: космічний корабель продемонстрував ключові технологічні можливості, зокрема вперше розгорнув на орбіті супутники Starlink нового покоління. Проте, попри загальний тріумф, фахівці галузі застерігають, що на шляху до досягнення головної мети проєкту все ще стоїть серйозна технічна перешкода.
За словами колишнього інженера NASA Дена Раскі, який майже чотири десятиліття досліджував матеріали для теплозахисних екранів у Дослідницькому центрі Еймса, поточна система термозахисту Starship є тупиковим напрямком для місій, які вимагають швидкого та повноцінного багаторазового використання. Разом із колишнім астронавтом Чарльзом Камардою та екскерівником перехідної групи NASA Чарльзом Міллером він детально проаналізував фото- й відеокадри апарата після його м’якого приводнення в Індійському океані. Висновки експертів виявилися стриманішими за офіційні звіти.
View from above as Starship launched from Pad 2 at Starbase pic.twitter.com/LIXq9EFCpI
— SpaceX (@SpaceX) July 25, 2026
Landing burn and splashdown of Starship on Flight 13 pic.twitter.com/I1BWnGKpPo
— SpaceX (@SpaceX) July 28, 2026
Прогрес у геометрії плиток
Утім, варто віддати належне інженерам SpaceX: під час загального 13-го випробувального польоту теплозахисний екран справді виконав своє основне завдання. Апарат Starship успішно подолав щільні шари атмосфери, й, за даними компанії, захисне покриття залишилося цілим після контакту з водою.
Порівнюючи останні запуски з попередніми, ефективність щита помітно зросла. На знімках після 12-го та 13-го випробувань масив плиток значно рівномірніший, а кількість втрачених чи суттєво пошкоджених елементів виявилася мінімальною. Найбільший стрибок якості відбувся саме під час переходу на конструкцію Starship V3, де була задіяна оновлена геометрія плиток та вдосконалені кріпильні затискачі у порівнянні зі Starship V2.
У SpaceX чітко усвідомлюють критичну важливість створення надійного термозахисного покриття. Саме тому компанія активно експериментує з розміщенням елементів екрана та піддає їх максимальним навантаженням. Під час 13-го польоту навіть виведені на орбіту супутники Starlink провели додаткову зйомку екрана корабля безпосередньо перед його входженням у щільні шари атмосфери.
Тривожні симптоми
Попри очевидні досягнення, аналіз детальних відеозаписів із безпілотників після приводнення Starship виявив тривожні деталі. На кадрах помітно білі смуги, що беруть початок у місцях стиків між окремими плитками. На думку фахівців, це свідчить про те, що надгарячий плазмовий газ під час гальмування проникав крізь щілини між захисними елементами. Схожі сліди спостерігалися й під час 12-го польоту. Крім того, експерти зафіксували ознаки тріщин на самих плитках та пошкодження їхніх країв.
Такі дефекти не означають катастрофічної руйнації щита, однак вони унеможливлюють його миттєве повторне використання. Після кожного повернення з космосу апарат потребуватиме тривалих перевірок, ремонту та заміни пошкоджених секцій. Це суперечить візії SpaceX, яка передбачає повторний запуск того самого Starship вже за кілька годин після приземлення. Наразі ж підготовка корабля до нового старту займає тижні.
Пошук нових рішень для повної багаторазовості
Експерти вважають, що нинішнє рішення SpaceX є лише еволюційним удосконаленням підходів, які використовувалися ще за часів програми Space Shuttle, але воно базується на тих самих фундаментальних принципах. Чарльз Міллер раніше пропонував NASA розпочати нову національну програму з розробки концептуально нових систем теплозахисту, однак ця ініціатива поки не отримала розголосу й фінансування.
Сама ж SpaceX на нинішньому етапі розробки не виявляє наміру відмовлятися від плиточної системи та шукати кардинально нові підходи. Чи зможе компанія довести наявну технологію до ідеалу та досягти своїх надзвичайно амбітних цілей щодо міжпольотного обслуговування — покажуть наступні випробування.
Раніше ми повідомляли про те, як тринадцятий політ Starship ледь не став катастрофою.
За матеріалами arstechnica.com
