Більшість масивних чорних дір спокійно «живуть» у самих центрах своїх галактик. Однак міжнародна група астрономів із Університету Північної Кароліни в Чапел-Хіллі зробила відкриття, яке виходить за межі звичних уявлень. Вчені зафіксували надзвичайно рідкісну «мандрівну» чорну діру, розташовану приблизно за 30 тис світлових років від галактичного ядра. Детальні результати цього дослідження оприлюднено в науковому часописі The Astrophysical Journal Letters.
Своїм виявленням цей космічний гігант завдячує драматичній події — припливному руйнуванню (TDE, Tidal Disruption Event). Це явище відбувається тоді, коли зірка підходить занадто близько до чорної діри та буквальному сенсі розривається її колосальною гравітацією. Катастрофічний процес супроводжується потужним випромінюванням світла й енергії. Подібні катастрофи трапляються рідко — орієнтовно один раз на 100 тис років для окремої галактики. І хоча за останнє десятиліття астрономи задокументували понад сотню таких спалахів, майже всі вони траплялися суворо в центральних областях. Спалах, що отримав позначення TDE 2025abcr, став винятком і встановив рекорд за відстані від центру.
За оцінками дослідників, маса виявленого об’єкта сягає близько мільйона мас нашого Сонця. Астрономи припускають, що ця чорна діра опинилася на галактичному краю внаслідок прадавнього злиття двох галактик або ж була виштовхнута зі свого початкового місця через складні гравітаційні маневри поблизу центру.
Як побачити невидиму «мандрівницю»
Самі по собі чорні діри повністю темні й не випромінюють світла, тому шукати їх у безмежному космосі — надскладне завдання. Спалахи TDE слугують своєрідними «космічними маяками», які на короткий час підсвічують ці приховані об’єкти та дозволяють науковцям вивчити процес поглинання речовини.
Головним проривом у цій історії стало використання передових технологій. Щоб знайти TDE 2025abcr серед гігантських масивів астрономічних даних, вчені застосували спеціальний інструмент класифікації на основі штучного інтелекту — tdescore. Розроблений дослідниками з Університету Меріленда та Центру космічних польотів імені Годдарда NASA, цей алгоритм був налаштований саме на пошук потенційних сигналів поза галактичними центрами.
Знявши традиційне обмеження й дозволивши програмі шукати спалахи по всій площі галактик, науковці змогли знайти об’єкт, який раніше просто годі було помітити. У сучасну еру розквіту штучного інтелекту саме такі алгоритми стають головними помічниками астрономів у пошуках рідкісних явищ.
Нові горизонти для наземних спостережень
Після того як штучний інтелект позначив сигнал як перспективний кандидат, дослідники провели підтверджувальні спостереження за допомогою 4,1-метрового наземного телескопа SOAR, розташованого в Чилі.
Подія TDE 2025abcr стала першим переконливим доказом того, що блукаючі чорні діри можна надійно виявляти за допомогою наземних оптичних телескопів. Це відкриває абсолютно нові можливості для вивчення того, як утворюються, ростуть та мігрують космосом ці загадкові об’єкти.
У найближчому майбутньому, із запуском масштабних проектів і телескопів нового покоління — таких як Vera Rubin, Nancy Grace Roman та система Argus Array — наукова спільнота планує перейти від поодиноких знахідок до виявлення сотень і тисяч подібних явищ щороку.
Раніше ми розповідали про ТОП-7 найближчих до Землі чорних дір.
За матеріалами phys.org
