Понад пів століття тому із Землі вперше свідомо надіслали радіопослання до інших зір. Розповідь про людство вмістилася в малюнок із 1679 пікселів. Відповіді на нього ніхто не чекає, а телескопа, з якого його відправили, вже не існує. Тож справжню користь послання мало для самих людей, бо, складаючи його, вони вирішували, що найважливішого хочуть розповісти про себе.

Три хвилини над джунглями
О першій дня 16 листопада 1974 року на церемонію в горах Пуерто-Рико з’їхалися гості. В обсерваторії Аресібо відзначали завершення модернізації радіотелескопа, тарілка якого була розташована просто в карстовій западині серед джунглів. Серед присутніх був астроном Френк Дрейк, якому місяцем раніше доручили скласти для цієї події особливе послання. На той час він уже був одним із засновників SETI, наукового напряму з пошуку позаземного розуму. Ще 1960 року він першим спробував уловити радіосигнали інших цивілізацій, а згодом запропонував рівняння, за допомогою якого досі оцінюють, скільки таких цивілізацій може існувати в Галактиці.
Наприкінці церемонії увімкнули передавач, і над довколишніми схилами розлігся рівний тон. Майже три хвилини з антени діаметром 305 м ішла послідовність із 1679 нулів і одиниць. Її спрямували до кульового скупчення M13 у сузір’ї Геркулеса, щільної кулі із сотень тисяч зір.

Це було перше радіопослання, яке люди свідомо надіслали до інших зір. Але скупчення розташоване так далеко, що сигнал долетить до нього лише через 25 тис. років. Навіть якщо там хтось прочитає послання й одразу відгукнеться, на Землі про це дізнаються не раніше ніж через 50 тис. років після відправлення. Усі присутні чудово розуміли, що відповіді за свого життя не почують. Тому послання Аресібо цікаве насамперед тим, що люди вирішили розповісти про себе, коли мали на це лише три хвилини ефіру і дуже обмежений обсяг інформації.
Лист без спільної мови
Як написати лист тому, хто не знає жодного людського слова? Спільними з невідомим отримувачем можуть бути хіба що закони природи та математика. Френк Дрейк вирішив передати не текст, а малюнок. Він накреслив сітку і зафарбовував у ній квадратики, складаючи з них прості фігури. Кожну клітинку записали як нуль або одиницю залежно від того, порожня вона чи зафарбована, і так зображення перетворилося на ланцюжок сигналів.

Залишалося підказати, як скласти цей ланцюжок назад у картинку. Порахувавши сигнали, отримувач дійшов би до числа 1679. А його можна розкласти лише на два прості множники, 23 і 73, тобто числа, які діляться без остачі тільки на одиницю і на самих себе. З такої кількості клітинок можна скласти тільки два прямокутники, тож розміри сітки отримувач знайде сам. Осмислений малюнок проступає, коли викласти 73 рядки по 23 клітинки.
Чи зрозуміє такий лист хтось сторонній, Френк Дрейк перевірив ще на Землі. Він надіслав послання Карлові Сагану, астроному, який не брав участі в роботі й нічого не знав про зміст. Той розібрався майже з усім, і досить швидко. Не дався йому лише фрагмент про хімію, хоча біохіміки, яким Френк Дрейк показав послання згодом, зрозуміли цю частину майже одразу.
Справжніх сподівань на розмову з іншою цивілізацією за цим не стояло. Корнелльський університет, який будував і обслуговував телескоп, 1999 року пояснив, що послання мало передусім показати можливості оновленого обладнання. Сам Френк Дрейк описував мету ширше. За його словами, воно мало повідомити отримувачам, що ми існуємо, і трохи розповісти, якими ми є. «І водночас це було послання самим собі», — згадував він про ту передачу через сорок років.
Що вмістилося в послання
Якщо розкласти сигнали у правильну сітку, утвориться зображення, яке можна читати згори донизу. Угорі записані числа від одного до десяти, щоб отримувач зрозумів, як у листі позначена кількість. Нижче стоять порядкові номери п’яти хімічних елементів у таблиці Менделєєва — водню, вуглецю, азоту, кисню і фосфору. З цих елементів складається ДНК — молекула, у якій живі організми на Землі зберігають спадкову інформацію. Далі намальована будова її ланок і подвійна спіраль. Цей фрагмент і не дався Карлові Сагану.

Під спіраллю стоїть людина, а біля неї — два числа. Одне означає зріст, і записали його в незвичних одиницях, у довжинах радіохвилі, на якій ішла передача. Таких хвиль чотирнадцять, кожна завдовжки 12,6 см, і разом це приблизно 176 см. Друге число показує, скільки людей тоді жило на Землі — близько чотирьох мільярдів. Нижче розташоване Сонце і дев’ять планет (Плутон тоді ще мав статус планети, й до карликових його зарахували 2006 року). Земля трохи зсунута до людської фігури, щоб показати, звідки надійшов сигнал. У самому низу намальований телескоп Аресібо з позначкою його розміру.
Іконка застосунку на сучасному смартфоні має понад 30 тис. пікселів, а весь малюнок Аресібо складається лише з 1679. Про мистецтво, мову чи історію в ньому немає нічого. Френк Дрейк мав місяць, щоб вирішити, що сказати про людей насамперед. Він вибрав рахунок, хімію життя, власне тіло, дім у Сонячній системі та інструмент, яким люди дотягнулися до зір. Послання Аресібо адресоване передусім самим людям, бо це автопортрет, на якому вони спробували показати в собі найголовніше.
Чому саме M13
Обирати адресата довелося не за картою найперспективніших зір, а за розкладом церемонії. Тарілка Аресібо нерухомо лежала в западині, й повертати промінь телескопа можна було лише в невеликих межах. Тож ціль мала опинитися приблизно над обсерваторією саме тоді, коли вмикатимуть передавач. Френк Дрейк переглянув зоряні карти й зупинився на M13 у сузір’ї Геркулеса.

Кулясте скупчення підходило з кількох причин. У ньому понад 300 тис. зір, тож шанс, що біля якоїсь із них є планета з цивілізацією, вищий, ніж біля однієї окремої зорі. До того ж центральна, найщільніша частина скупчення повністю вміщалася в промінь телескопа, і сигнал накривав одразу велику частину його зір.
Але скупчення не стоїть на місці. І Сонце, і M13 обертаються навколо центру Галактики, кожне своєю орбітою і з власною швидкістю. За 25 тис. років, поки летітиме сигнал, їхнє взаємне розташування зміниться, і зорі скупчення вже не будуть там, куди спрямували промінь.
Через 27 років після передачі «відповідь» нібито надійшла. На полі біля британської обсерваторії Чилболтон 2001 року виник витоптаний візерунок, який майже повторював послання на тій самій сітці. Звісно, це був просто розіграш.
Останні місяці Аресібо
Радіотелескоп в Аресібо ввели в дію 1963 року. Ураган «Марія» пошкодив його 2017 року, потім обсерваторію руйнували землетруси. Найсерйозніша аварія сталася 10 серпня 2020 року. Один із допоміжних тросів, на яких над тарілкою висіла платформа з приймачами, вискочив із кріплення і, падаючи, розпоров у відбивачі велику діру. На початку листопада обірвався вже один з основних тросів. Національний науковий фонд США, якому належала обсерваторія, визнав ремонт надто небезпечним для робітників і 19 листопада оголосив, що телескоп виведуть з експлуатації.

Демонтувати телескоп не встигли. Вранці 1 грудня 2020 року обірвалися ще кілька тросів, і платформа масою 900 тонн упала з висоти понад 120 м просто на тарілку. Ніхто не постраждав.
Від церемонії з посланням до обвалу минуло 46 років. Сьогодні сигнал віддалився від Землі на 52 світлові роки й не подолав навіть сотої частини шляху до M13. Людей на планеті відтоді стало понад вісім мільярдів, удвічі більше, ніж записано в посланні, а телескопа, намальованого внизу, вже не існує. Автопортрет, який люди надіслали до зір, назавжди лишився знімком 1974 року. Тільки до M13 він летітиме так довго, що на Землі за цей час зміниться приблизно тисяча поколінь.