Загадку згасання зореутворення перевірили на далекій групі галактик

Галактики в далекій щільній групі містять у кілька разів менше холодного молекулярного газу, ніж їхні типові ровесниці. Саме з такого газу утворюються зорі. Простір між галактиками групи заповнює величезна хмара газу, значною мірою винесеного з них, але здебільшого вона надто гаряча, щоб стати матеріалом для нових зір. Схоже, астрономи застали в дії механізм, через який щільне оточення позбавляє галактики сировини.

Великомасштабна структура Всесвіту в моделюванні Illustris
Великомасштабна структура Всесвіту в моделюванні Illustris. Групи та скупчення галактик розташовані на волокнах космічної павутини. Авторство: Illustris Collaboration

Куди зникає холодний газ

Найактивніше зореутворення у Всесвіті припало на період близько 10 мільярдів років тому, і відтоді його темп упав приблизно на 97%. Тож давно не дає спокою астрономам питання, куди подівся холодний газ.

Як пише Universe Today, пояснень кілька. Газ можуть видувати зоряні вітри і струмені з активних ядер, тобто з околиць надмасивних чорних дір, куди падає речовина й виділяє величезну енергію. Його також розтягують приливні сили під час зближень або нагріває й зриває гарячий розріджений газ, що заповнює простір між галактиками.

Розчищення газу довкола області зореутворення в ранньому Всесвіті
Художня ілюстрація розчищення газу довкола області зореутворення в ранньому Всесвіті. Авторство: Метт Твомблі для Фонду Саймонса

Перевіряти ці ідеї варто саме на групах. У них зосереджена більшість близьких до нас галактик, а вплив середовища на кожну триває мільярди років.

Мало холодного газу

Для такої перевірки команда під керівництвом Жонатана Фройндліха зі Страсбурзького університету обрала групу COSMOS-Gr30. Вона лежить на перетині великих волокон космічної павутини, а її світло йшло до нас близько 6,5 мільярда років. Молекулярний газ у 17 із 44 її галактик шукали за допомогою двох інструментів Інституту радіоастрономії міліметрового діапазону (IRAM), радіоінтерферометра, відомого як Північна розширена міліметрова решітка (NOEMA), у Франції та 30-метрового радіотелескопа на горі Піко-Велета в Іспанії.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту
Комплекс радиотелескопов NOEMA. Источник: IRAM

Такий газ складається переважно з молекул водню, а вони в холоді майже не випромінюють. Тому астрономи вимірювали сигнал чадного газу, який зазвичай є поруч, і перераховували його в масу водню. Достатньо сильний сигнал зафіксували лише в чотирьох галактиках. Для решти дослідники склали всі сімнадцять спектрів, бо слабкі сигнали, непомітні поодинці, у сумі стають вимірюваними.

Виявилося, що в середньому галактики групи мають лише від 20 до 40% молекулярного газу порівняно з галактиками тієї ж маси й епохи, у яких зорі утворюються рівномірно. Роботу прийняли до публікації в рецензованому журналі Astronomy & Astrophysics.

Хмара між галактиками

Якщо газ зникає з галактик, логічно шукати його поруч. Ще 2018 року за допомогою Багатоблокового спектроскопічного дослідника (MUSE) на Дуже великому телескопі Європейської південної обсерваторії з’ясували, що вісім галактик групи оточує спільна хмара іонізованого газу. Її маса становить близько 50 мільярдів мас Сонця, і це співмірно з масою всіх зір Чумацького Шляху.

Як речовина потрапила туди? Імовірно, кількома шляхами водночас. Частину витягнули приливні сили, частину винесли потоки від зореутворення та активного ядра однієї з восьми галактик. Ще частину могло зірвати тиском набігаючого потоку. Галактика мчить крізь гарячий газ групи зі швидкістю в сотні кілометрів за секунду, і зустрічний потік відносить її власний газ назовні, як вітер зносить дим від багаття. Не виключено, що якась частка хмари надійшла з волокон космічної павутини.

Спостереження на Піко-Велета охопили всю хмару. Холодного газу в ній не зафіксували, а його верхня межа становить 20 мільярдів мас Сонця. Тож холодний газ становить не більше третини всієї речовини хмари, а решта надто гаряча, щоб із неї утворювалися зорі.

Разом ці результати, на думку авторів, складаються в одну картину. Галактики групи втрачають холодний газ, а винесена з них речовина здебільшого вже не може дати нових зір.

Межі результату

Автори прямо визнають, що похибки великі. Темп зореутворення в окремих галактиках відомий неточно, а сигнал чадного газу перераховують у масу водню через усереднений коефіцієнт. Тому потрібні точніші вимірювання і більше груп для порівняння.

Журналісти Universe Today бачать наступний крок у спостереженнях на Атакамській великій міліметровій/субміліметровій решітці (ALMA) в Чилі. Її 66 антен дають значно вищу роздільну здатність, тож можна буде розгледіти, де саме в галактиках і довкола них лежить холодний газ, і з’ясувати, чи справді його втрата пов’язана з впливом групи.

Новини інших медіа
Загадку згасання зореутворення перевірили на далекій групі галактик
Астрономи вперше побачили зникнення газового гіганта з поля зору
ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари
Нещодавно відкритий об’єкт заповнює проміжок між нейтронними зорями та чорними дірами
Аварія на першій хвилині польоту: як блискавка ледь не зірвала місію Apollo 12
Небачений масштаб для астрофізики: створена найбільша симуляція Всесвіту
На швидкості комахи: зонд Hera вивчає наслідки тарана астероїда Діморф
Starship уп’ятнадцяте вирушив в космос. Перший ступінь спіймати не вдалося
Джерелом дивних радіоспалахів виявився двійник Сонця поруч із пульсаром
У віддалених частинах Сонячної ситеми можуть зберігатися запаси первинної води