Місія планетарного захисту Hera Європейського космічного агентства (ESA) дісталася своїх цілей — подвійної системи астероїдів Дідим та його супутника Діморф. Космічний апарат розміром із автомобіль зайняв від пари позицію на відстані всього 25–30 км. Його головне завдання наразі — зібрати базові дані, необхідні для розбудови систем захисту Землі від астероїдної загрози.

«Зараз наша мета — отримати загальну картину, яка допоможе реалізувати цілі місії з планетарного захисту», — пояснює науковець проєкту Міхаель Кюпперс. За його словами, камери апарата вперше покажуть, як виглядає невеликий астероїд після надшвидкісного зіткнення, влаштованого у 2022 році зондом DART від NASA. Попередні комп’ютерні моделі пропонували безліч сценаріїв реакції космічного тіла на удар, і тепер Hera має з’ясувати, який із прогнозів виявився точним — якщо такий взагалі був.
Політ по прямокутнику
Маневрування біля астероїдів кардинально відрізняється від класичних планетарних місій. Основне тіло, Дідим діаметром 780 м, має гравітацію приблизно у 40 тисяч разів слабшу за земну. А у 151-метрового Діморфа сила тяжіння менша від земної у 200 тисяч разів. У таких умовах вихід на звичну кругову орбіту втрачає практичний сенс.

Замість цього Hera обертається навколо спільного центру мас обох тіл із типовою швидкістю всього 12 см/с — приблизно як комаха. При цьому апарат рухається майже по прямих лініях. Кожні три, а потім чотири дні, коли зонд починає віддалятися від астероїдів, він вмикає двигуни та змінює курс на 90°. У результаті траєкторія Hera нагадує серію «прямокутних орбіт», що дозволяють утримувати дистанцію у 25–30 км.

Таку схему навігації запозичили з досвіду кометної місії Rosetta. Вона є максимально безпечною: якщо під час маневру двигун не спрацює, апарат просто плавно віддрейфує в космос без ризику зіткнення. До того ж через низькі швидкості кожен поворот потребує мізерної кількості палива. Вже наступного місяця Hera підійде ближче — на відстань близько 20 км, перейшовши на складніші гіперболічні дуги у формі «метелика» для детального вивчення об’єктів.
Керування за сотні мільйонів кілометрів

Керують апаратом із центру управління польотами ESOC у німецькому Дармштадті. Диспетчери виходять на зв’язок із зондом приблизно на вісім годин щодня, який знаходиться на відстані у 196,5 млн км. Для цього задіюють чотири 35-метрові антени далекого космічного зв’язку, розташовані в Аргентині, Іспанії та Австралії.

Роботу операторів підтримує команда динаміки польоту ESA. Використовуючи телеметрію, фахівці вираховують точне положення зонда відносно астероїдів і формують команди для наступних корекцій курсу.
Детальний огляд місця тарану

Історія цього експерименту розпочалася 26 вересня 2022 року, коли 580-кілограмовий апарат NASA DART на швидкості 6,1 км/с врізався у Діморф. Зіткнення викинуло шлейф уламків, що простягнувся на 10 тис. км у космос, і скоротило орбітальний період супутника приблизно на 33 хвилини.

Попри успіх тесту «кінетичного удару», у вчених залишилося чимало запитань. Невідомо, чи залишив удар кратер, чи повністю змінив форму астероїда. Також потрібно точно визначити склад, внутрішню структуру та масу Діморфа, щоб зрозуміти, чому його орбіта змінилася набагато сильніше, ніж передбачали розрахунки. У найближчі місяці Hera проведе ретельне розслідування: задіє комплекс наукових приладів та випустить два мікросупутники CubeSat розміром із коробку для взуття для максимально близького огляду поверхні, який згодом завершиться їхньою посадкою.
Для тих, хто хоче стежити за перебігом місії, ESA також представило Hera Space Companion — інтерактивну комунікаційну платформу на базі ШІ, пов’язану з даними польоту, яка дозволяє кожному охочому поставити запитання про перебіг першої місії планетарного захисту.
Раніше ми повідомляли про те, який вигляд має астероїд через 4 роки після удару DART.
За матеріалами ESA