ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари

Науковці дослідили область зореутворення G40.282−0.219, всередині якої існують окремі згущення. В одному вони виявили аж три майбутні зорі. Усі вони мають різну масу і перебувають на різних етапах формування.

Три ядра в одній зоні зореутворення. Джерело: phys.org

Дослідження областей зореутворення

Як повідомляє сайт phys.org, астрономи за допомогою комплексу радіотелескопів ALMA в Чилі виявили три щільні ядра на різних етапах еволюції в масивному регіоні зореутворення G40.282−0.219, що проливає світло на фізичні та хімічні відмінності між ядрами всередині одного великого щільного скупчення.

За останні роки спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової решітки Атаками (ALMA) показали, що масивні щільні скупчення часто складаються з багатьох менш масивних щільних ядер. Ці щільні ядра розташовані близько одне до одного, але відрізняються за масою, етапом розвитку та фізико-хімічними властивостями.

Раніше спостереження з низькою роздільною здатністю могли фіксувати лише загальні властивості масивних щільних скупчень, не розрізняючи окремі щільні ядра й не визначаючи їхні фізико-хімічні властивості та стадії розвитку.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

Використовуючи дані ALMA, дослідники виявили три щільні ядра у масивному зоретворчому регіоні G40.282−0.219 та проаналізували їхні фізико-хімічні властивості й відносні еволюційні стадії з різних точок зору.

Три щільних зоряних ядра в еволюційній послідовності

G40.282−0.219 перебуває на відстані приблизно 3,4 кілопарсек від Землі, й попередні спостереження з низькою роздільною здатністю показали, що це масивний молодий зоряний об’єкт. Використовуючи дані ALMA, отримані в діапазоні 1,3 мм, команда розділила його на три щільні ядра, розташовані у межах однієї материнської хмари: MM1, MM2 і MM3.

Дослідження показало, що MM1 має найбільшу масу — близько 24,6 сонячних, але має найменшу кількість виявлених молекулярних спектральних ліній, і не було виявлено жодних пов’язаних викидів чи мазерів.

MM2 має масу близько 8,4 сонячних і створює потужний викид, причому його струмінь монооксиду кремнію (SiO) має швидкість близько 25 км/с.

MM3 має найменшу масу, близько 5,2 сонячних, але при цьому найвищу температуру пилу та найрізноманітніший набір молекул, а також містить метаноловий мазер класу II на частоті 6,7 ГГц. Тому в G40.282−0.219 існує еволюційна послідовність, від наймолодшого MM1 до найрозвиненішого MM3.

За словами дослідників, результати показують, що тільки комплексний підхід, який враховує кілька факторів — наприклад, масу, густину, температуру та інші фізичні властивості, наявність або відсутність викидів і струменів, багатство молекулярних спектральних ліній та типи виявлених мазерів — дає змогу точніше визначити етапи еволюції щільних ядер у регіонах формування масивних світил.

Новини інших медіа
ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари
Нещодавно відкритий об’єкт заповнює проміжок між нейтронними зорями та чорними дірами
Аварія на першій хвилині польоту: як блискавка ледь не зірвала місію Apollo 12
Небачений масштаб для астрофізики: створена найбільша симуляція Всесвіту
На швидкості комахи: зонд Hera вивчає наслідки тарана астероїда Діморф
Starship уп’ятнадцяте вирушив в космос. Перший ступінь спіймати не вдалося
Джерелом дивних радіоспалахів виявився двійник Сонця поруч із пульсаром
У віддалених частинах Сонячної ситеми можуть зберігатися запаси первинної води
У пробі з астероїда Бенну знайшли ще одну несподіванку
Чорна діра виявилася зорею, що швидко обертається