Гігантське скупчення галактик, розташоване на відстані 12 млрд світлових років від нас, вивчили за допомогою орбітальних телескопів. Виявилося, що швидкість зореутворення у ньому така ж, як і у близьких до Чумацького Шляху галактиках.
Скупчення галактик SPT2349-56
Вчені, які працюють із космічними телескопами Gemini, Hubble та Spitzer нещодавно дослідили надскупчення SPT2349-56. Світло від нього іде до нас більш як 12 млрд років. Тобто ми бачимо його таким, яким воно було через кілька сотень мільйонів років після утворення Всесвіту.
SPT2349-56 містить більш як 30 галактик, які є яскравими у субміліметровому діапазоні, та ще кілька десятків, які підтверджені, але не такі яскраві у ньому. Скупчення містить одні з найбільших зон зореутворення, відомих людям. Значна їхня частина припадає на 20 зоряних систем, що переживають злиття.
Щорічно у скупченні народжується не менш як 10 тис. нових зір. Однак маса системи досі була невідомою. Через це важко було сказати, чи така кількість нових світил зумовлена тільки великим масштабом, чи у SPT2349-56 ці процеси ідуть надзвичайно активно.
Яка швидкість зореутворення була у молодому Всесвіті
Для того, щоб визначити масу скупчення, астрономи вдалися до аналізу спектрального розподілу. Тобто дізналися, на які частоти приходиться більша частина випромінюваної енергії. Дані про ці параметри для оптичної та ближньої інфрачервоної області надійшли від телескопів Gemini та Hubble. Дані про дальнє інфрачервоне світло надала камера Spitzer IRAC.
Задача аналізу такого непростого набору даних була доволі складною. Як її вирішили науковці, можна прочитати у статті в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Зрештою, вони дійшли висновку, що відносна швидкість зореутворення у SPT2349-56 була такою ж, як і у нашій Місцевій групі.
Однак при цьому дослідники помітили відносно невелику кількість міжгалактичного газу у скупченні. Це означає, що невдовзі спалах зореутворення, який у ньому спостерігається, може припинитися.
Ще одна сторінка в історії Всесвіту
Дослідження молодого надскупчення дуже важливе для розуміння еволюції Всесвіту. Нам добре відома його сучасна структура, яка складається з кластерів галактик, що формують нитки, вузли та войди між ними. Прикладом цього може бути наше рідне надскупчення Ланіакея.
З досліджень у рентгенівському діапазоні також відомо, що реліктовий фон має аномалії. Це означає, що на найбільш ранніх стадіях життя Всесвіту у ньому вже були присутні неоднорідності. Вважається, що саме з них зрештою й утворилася теперішня волокниста структура.
Галактики, котрі складають SPT2349-56, — далеко не перші, що утворилися у Всесвіті. Однак від кінця епохи реіонізації, коли Всесвіт остаточно став прозорим, їх відділяє усього кілька сотень мільйонів років. Отже, досить цікавою є інформація про те, який вигляд мають структури, які вони вже встигли утворити.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
