За останні кілька тижнів вулкани на нашій планеті помітно активізувалися. Знову почала вивергатися Етна, біля берегів Японії утворився новий острів, а вся Ісландія з тривогою стежить за поведінкою вулкана Фаґрадальсф’ядль, який нещодавно прокинувся.
У зв’язку з цим редакція The Universe Space Tech підготувала добірку з десяти найсмертоносніших і найруйнівніших вивержень, що сталися за минулі двісті років. Вона наочно демонструє, наскільки небезпечними можуть бути подібні події, і чому до вулканічної загрози завжди варто ставитися з надзвичайною серйозністю.
Виверження Тамбора (1815 рік)
Виверження, розташованого на індонезійському острові Сумбава, вулкана Тамбора по праву вважається одним з найсмертоносніших стихійних лих в історії людства. Його наслідки торкнулися всієї земної кулі.
Вулкан Тамбора вибухнув 5 квітня 1815 року. Востаннє порівнянне за масштабами виверження відбулося на Землі в середині XIII століття. Вважається, що обсяг викинутого Тамборою матеріалу становив близько 150 – 180 км³. Загальна кількість загиблих у цій катастрофі, оцінюється в 71 тисячу осіб. При цьому кількість жертв безпосередньо самого виверження не перевищила 12 тисяч осіб. Решта померли пізніше від голоду та хвороб, бо вибух Тамбори фактично знищив сільське господарство в усьому регіоні.
Ба більше, у стратосферу було викинуто такі величезні маси попелу й оксиду сірки, що вони породили так званий «рік без літа». У 1816 році в Європі та Північній Америці запанували небувало низькі температури. Вони призвели до глобального неврожаю та величезного зростання цін на зерно, що спричинило голод і масову міграцію населення, яке все ще страждало від наслідків Наполеонівських війн.
Виверження Кракатау (1883 рік)
Виверження вулкана Кракатау вважається одним із найвідоміших у всій історії людства. Воно почалося в травні 1883 року і завершилося серією потужних вибухів 26 і 27 серпня того ж року, які призвели до знищення більшої частини однойменного острова. Їхню силу оцінюють у 100 – 200 мегатонн тротилу, що більш ніж у 10 тисяч разів перевищує силу вибуху, який знищив Хіросіму.
Жертвами катаклізму стали майже сорок тисяч людей. Хтось загинув під час самого виверження, а хтось унаслідок викликаного ним цунамі. Загалом було повністю знищено 165 міст і поселень, а ще 132 зазнали серйозних руйнувань.
Виверження на острові Ріттер (1888 рік)
Лише через п’ять років після Кракатау, в Тихоокеанському регіоні знову «спалахнуло». Цього разу джерелом біди став вулкан на острові Ріттер, який розташований на північний схід від Нової Гвінеї.
За примхою долі, саме по собі виверження було досить слабким. Однак його сили виявилося достатньо, щоб 13 березня 1888 року вулкан у буквальному сенсі обвалився. Близько 5 кубічних кілометрів порід впали в океан, викликавши гігантське 15-метрове цунамі. Воно спустошило прилеглі острови та узбережжя Нової Гвінеї, вбивши щонайменше 3 тисячі людей.
Виверження Мон-Пеле (1902 рік)
На початку 1902 року вулкан Мон-Пеле, що знаходився на острові Мартініка, почав проявляти активність. Але більшість місцевих жителів не надала цьому особливого значення. Зрештою, ось уже як кілька століть вулкан не вивергався і тому вважався безпечним. Тож майже ніхто з мешканців міста Сен-П’єр, що розташовувалося поруч із вулканом, не захотів евакуюватися.
Це стало фатальною помилкою. 8 травня 1902 року вулкан спричинив пірокластичний потік, який всього за кілька хвилин знищив місто. Вижити вдалося зовсім небагатьом. Загалом Мон-Пеле забрав життя 30 тисяч осіб. Це виверження стало найбільшим за кількістю жертв у XX столітті.
Виверження Ламінгтона (1951 рік)
До середини XX століття ніхто не знав, що гора під назвою Ламінгтон, що розташовувалася в східній частині острова Нова Гвінея, є вулканом. У вчених не було жодних історичних записів, які б свідчили про те, що в минулому вона вивергалася.
Усе змінилося в січні 1951 року. Спочатку гору вразила серія невеликих землетрусів і вибухів, потім вона почала викидати попіл. Основні події розгорнулися 21 січня. Внаслідок виверження було зруйновано лавовий купол і утворився смертоносний пірокластичний потік, який накрив кілька прилеглих населених пунктів, забравши життя 2942 осіб.
Виверження Сент-Геленс (1980 рік)
Гора Сент-Геленс у штаті Вашингтон почала поступово «прокидатися» в березні 1980 року. У влади було досить багато часу, щоб підготуватися до майбутнього виверження. І вона вжила відповідних заходів. Так, з найближчої до гори зони, було евакуйовано місцеве населення.
Однак, коли 18 травня 1980 року Сент-Геленс вибухнула, це все одно виявилося цілковитою несподіванкою для вулканологів, які не зуміли передбачити ні час початку, ні, найголовніше, силу виверження. Ця помилка забрала життя 57 осіб. Частина з них була вченими, які вивчали вулкан, частина фотографами. Також загинуло кілька місцевих жителів, які відмовилися евакуюватися. Виверження заподіяло великої шкоди природі та завдало збитків на суму більш ніж у мільярд доларів.
Виверження Ель-Чичон (1982 рік)
Виверження вулкана Ель-Чичон, що сталося 1982 року, стало одним із найбільших лих в історії Мексики. Воно стерло з лиця Землі кілька навколишніх сіл і забрало безліч життів.
Настільки велика кількість жертв пояснюється тим, що Ель-Чичон не вивергався понад 600 років і тому вважалося, що він не становить небезпеки. Навіть після того, як вулкан почав вивергатися, частина місцевих жителів, які спочатку покинули свої будинки, пізніше повернулася, що мало фатальні наслідки. 4 квітня 1982 року вулкан вибухнув, убивши 1900 осіб.
Виверження Невадо-дель-Руїса (1985 рік)
У 1985 році вулкан Невадо-дель-Руїса знову нагадав усьому світові, як багато життів може забрати навіть невелике виверження, якщо не відреагувати вчасно й не вжити заходів з евакуації населення.
Перші ознаки біди, що насувається, почали фіксувати ще наприкінці 1984 року. Але колумбійська влада практично ніяк не відреагувала на попередження вулканологів. У підсумку, 13 листопада 1985 року вулкан створив пірокластичний потік. Він розтопив частину льодовика на вершині гори, що призвело до утворення грязьових потоків, які спрямувалися вниз по схилах. Потім вони злилися та рушили річковою долиною, практично повністю знищивши місто Армеро, розташоване за 46 км від вулкана. Катастрофа забрала життя близько 25 тисяч осіб.
Виверження Пінатубо (1991 рік)
У квітні 1991 року, розташований на острові Лусон, вулкан Пінатубо перервав своє 611-річне «мовчання». Вулкан почав демонструвати все більше й більше ознак активності, що змусило почати евакуацію місцевого населення. Проте, коли 12 червня вулкан почав вивергатися, не обійшлося без жертв.
Загалом, виверження Пінатубо забрало життя 847 осіб. Воно стало одним із найсильніших у XX столітті. Вулканічний попіл випав навіть у В’єтнамі, Камбоджі та Малайзії, а середня температура Землі на деякий час знизилася на 0,5 °C. Виверження також призвело до великих руйнувань та економічних збитків, а подолання його наслідків зайняло не один рік.
Виверження Хунга (2022 рік)
Тихоокеанський вулкан Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай почав викидати попіл наприкінці 2021 року. Спочатку цьому не надавали великого значення — зрештою, він проявляв активність і раніше. Але цього разу все було по-іншому. 14 січня 2022 року відбулося виверження, яке супроводжувалося утворенням цунамі.
Найбільше від виверження постраждало острівне королівство Тонга, розташоване поруч із вулканом, яке на деякий час виявилося повністю відрізаним від зв’язку із зовнішнім світом. Але цунамі також накрило й інші держави тихоокеанського регіону, і навіть дісталося до США та Японії. За офіційними даними, загалом під час виверження загинуло 7 осіб, ще кілька зникли безвісти. За оцінками вулканологів, виверження Хунга стало найпотужнішим з часів Кракатау та найбільшим за кількістю викинутого в атмосферу матеріалу з часів Пінатубо.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
