Найперспективніші кандидати на роль сфер Дайсона втратили цей статус. Надлишок інфрачервоного випромінювання, який приписували гіпотетичним мегаспорудам навколо червоних карликів, надходить від галактик далеко позаду цих світил. Розділити два джерела вдалося тільки завдяки високій кутовій роздільній здатності. Пошук технологічних слідів позаземних цивілізацій знову завершився нічим.
Тепло як ознака технології
Ідея сфери Дайсона передбачає конструкцію навколо зорі, яка перехоплює її випромінювання для потреб розвиненої цивілізації. Хоч би якою була мета збору енергії, зрештою вона перетворюється на тепло і виходить назовні на довгих хвилях.
Через це пошук зводиться до одного простого критерію: потрібна зоря, надто тьмяна у видимому світлі й водночас надто яскрава в середньому інфрачервоному діапазоні.
Кандидати з мільйонної вибірки
Команда проєкту Hephaistos під керівництвом Уппсальського університету переглянула близько п’яти мільйонів зір за даними Gaia, 2MASS і WISE. Серед них лишилася невелика група М-карликів із помітним надлишком випромінювання на 12 і 22 мікрометрах, про що розповідає Universe Today.
Двох із них, позначених літерами D і E, торік влітку та восени спостерігали за допомогою James Webb. На зображеннях у трьох фільтрах інструмента середнього інфрачервоного діапазону MIRI поруч із кожним карликом видно окреме джерело, віддалене приблизно на одну кутову секунду.
Такий проміжок відповідає ширині, під якою видно волосину завтовшки 0,1 мм з двадцяти метрів. У даних WISE обидва об’єкти на цій межі зливаються в єдину пляму, тоді як апаратура James Webb розділяє їх повністю.
Природа фонових джерел
За спектрами вдалося визначити відстані до сусідів обох карликів. Галактика біля кандидата D перебуває на червоному зсуві 0,922, а супутниця кандидата E — на 0,410.
Перша має вигляд точкового джерела з дуже червоним спектром, що відповідає гарячій запиленій галактиці Hot DOG, тобто квазару, схованому за товщею пилу. Друга виявилася протяжною, з яскравими згустками та сильними смугами поліциклічних ароматичних вуглеводнів, характерними для бурхливого зореутворення.
Чому підвели старі дані
Роздільна здатність WISE у двох найдовших смугах становить близько шести й дванадцяти кутових секунд. За такої розмитості фотони зорі та фонової галактики потрапляють в одну точку і розділити їхні внески неможливо.
Непрямий натяк на підміну лишався в самих архівних даних. Центр яскравості на 12 мікрометрах зміщений від положення карлика в бік галактики на 0,75 кутової секунди для кандидата D і на 1,50 для кандидата E.
Внесок самої зорі в загальний потік падає надзвичайно швидко. На 5,6 мікрометра карлик дає близько 80 % світла, а на 15 мікрометрах для кандидата D залишається близько 2 %. Результати описані у препринті на arXiv, висновки якого ще не пройшли офіційного рецензування.
Що буде далі
Автори роботи визнають, що суттєва частина всього переліку кандидатів проєкту, найпевніше, забруднена такими самими випадковими сусідами. Дві перевірені зорі показують, наскільки оманливими бувають дані попередніх оглядів неба.
Надію покладають на інфрачервоні огляди з кращою просторовою роздільністю на великих площах, які мають запрацювати у 2030-х роках. Тоді відсіювати фонові галактики можна буде ще на етапі складання списку.
