Виявлення рельєфних ярів на Марсі тривалий час живило надії наукової спільноти на те, що сусідня планета колись мала рідку воду, а отже — потенційні умови для життя. Проте подальші дослідження суттєво змінили цей погляд.
Фахівці NASA з’ясували, що ці утворення набагато молодші, ніж вважалося раніше, а головним чинником їхньої появи є сезонне замерзання сухого льоду. Нове дослідження французьких астрофізиків, засноване на багаторічних спостереженнях, проливає світло на точний механізм цього процесу.
Руйнування гіпотези про воду
Тривалий час прохідні траншеї на марсіанських схилах вважалися аналогами земних ярів, вимитих водою. Знімки апарата Mars Global Surveyor викликали справжній ажіотаж та хвилю наукових публікацій про наявність рідкої води на планеті. Попри панівний оптимізм, окремі дослідники висловлювали альтернативні погляди. Ще у 2002 році австралійський геолог Нік Гофман припустив, що яри є наслідком дій замерзлого CO2. Тоді його ідея зіткнулася зі скепсисом, проте сучасні дані підтверджують обґрунтованість подібних припущень.
Для перевірки теорій французька команда науковців проаналізувала дані супутників Mars Express та Mars Reconnaissance Orbiter, зосередившись на печері Сізіфа — регіоні поблизу південного полюса Марса. Спектральний аналіз під час марсіанської весни не виявив жодних слідів води, що остаточно виключило її з процесу формування ярів у цій зоні.
Сухий лід замість гейзерів
Спростувавши участь води, вчені перевірили іншу популярну гіпотезу — вплив гейзерів з вуглекислого газу. Порівняльний аналіз показав суттєве часове розходження: темні плями від гейзерної активності з’являються значно раніше за самі яри. Фізичні та часові обмеження вказують на те, що зв’язок між цими явищами є вкрай слабким.
Замість гейзерів науковці запропонували модель флюїдизації, що виникає на пізніх стадіях сезонної сублімації льоду CO2. Під час цього процесу виділяються бульбашки вуглекислого газу, які створюють ефект «мастила». Сухий лід та пил фактично левітують над поверхнею, аналогічно до шайби для повітряного хокею, що ковзає завдяки тонкому прошарку повітря.
Особливості рельєфу Марса
Зсуви суміші марсіанського льоду та реголіту стікають схилами, виорюючи глибокі траншеї. Хоча отриманий рельєф візуально нагадує земні яри, сформовані водою, марсіанські структури мають принципово інше походження.
Дослідники зазначають, що яри на нижчих висотах можуть формуватися за дещо іншими сценаріями, й вивчення цих процесів триває. Попри те, що яри виявилися результатом дій сухого льоду, це не перекреслює інших напрямків пошуку води на Марсі.
Раніше ми показували, якою може бути зима на Марсі.
За матеріалами Gizmodo
