Нобелівська премія з хімії цього року дісталася Анрі Кагану та Кенсо Соаї. Вони отримали її за спосіб отримання гомохіральних молекул. Так називають ситуацію, коли речовина, що може мати два дзеркальні ізомери складається тільки з одного з них. Саме це, серед іншого відрізняє живу матерію від неживої.
Нобелівська премія з хімії 2026
7 жовтня Нобелівський комітет оголосив, хто отримає найпрестижнішу наукову премію у галузі хімії 2026 року. Цими людьми стали французький хімік Анрі Борис Каган та його японський колега Кенсо Соаї. Як вказано у рішенні, нагорода їм дісталася «за відкриття нелінійних ефектів і автокаталізу в асиметричному органічному синтезі».
Ця тема стосується органічних і деяких інших класів речовин, які можуть мати достатньо складну структуру молекул. Як наслідок, вони можуть мати ізомери, які однакові за кількістю молекул, але при цьому виглядають як дзеркальні відображення одне-одного, як ліва рука є відображенням правої.
Таку особливість називають хіральністю від грецького «хіро» — рука. Якщо синтезувати таку речовину із неорганічних компонентів, то співвідношення «лівих» та «правих» ізомерів у ній буде однаковою. Однек білки та амінокислоти в живих організмах є гомохіральними, тобто складаються тільки з одного ізомеру. І як так може бути вчені не могли зрозуміти багато десятків років.
Дослідження Кагана та Соаї
Хімія — це наука про реакції між різними речовинами і саме їх пошуком займалися цьогорічні лавреати. Ще у 1986 році Анрі Каган знайшов новий спосіб керувати хімічними реакціями. А у 1996 ці дослідження взяв за метод Кенсо Соаї. У 2003 він добився успіху, розробивши хімічну реакцію, яка може створювати тільки ліві чи тільки праві ізомери органічних речовин.
В першу чергу це дослідження важливе для фармацевтичної галузі. Адже модлекули сучасних ліків, особливо тих, що діють на внутрішньоклітинному рівні також мають бути гомохіральними для більшої ефективності. Але ця робота важлива також і для деяких питань, що стосуються космосу.
Вже багато років науковці шукають життя в космосі. Але вони зіштовхнулися із несподіваною проблемою — органіки там багато, але вони не впевнені, що вона не є продуктом абіотичних процесів. Саме її гомохіральність є справжнім біомаркером. І завдяки роботам Кагана та Соаї ми знаємо, як вона могла виникнути.
