Опромінення, що імітує галактичні космічні промені, змінило активність генів в імунних клітинах мозку мишей. У самців і самок реакція виявилася різною. Запалення при цьому не виникло, а поведінка і пам’ять тварин лишилися без порушень.

Шістнадцять тисяч клітин
Команда Рочестерського університету опромінила шестимісячних мишей обох статей на прискорювачах NASA у Брукгейвенській національній лабораторії. Там галактичні космічні промені відтворюють сумішшю п’яти типів іонів. Через 53 дні аспірант Марк Осабутей, який керував проєктом, разом із колегами виділив з гіпокампа і кори тварин майже 16 тисяч клітин мікроглії. Для кожної клітини окремо визначили, які гени в ній активні, і так стали помітні навіть слабкі зрушення, яких не розрізнити під час аналізу тканини загалом. Зрушення в роботі генів знайшли і в самців, і в самок, проте до запалення вони не призвели.
Мікроглія відповідає за імунний захист мозку і чутлива до радіації. На Землі від галактичних космічних променів захищають атмосфера і магнітне поле. Астронавтам на Місяці і в польоті до Марса цього захисту не буде.
Професор нейронаук Керрі О’Беніон вивчає космічну радіацію понад 15 років і називає когнітивні зміни від неї реальним ризиком. Раніше його лабораторія показала, що такі промені можуть прискорювати появу хвороби Альцгеймера.
Магазин від Universe Space Tech
Дитяча бананка Noosphere – Space Explorer
До товаруСамці й самки по-різному
У самців змінилася активність 43 генів, у самок 82. У мікроглії самців зросла активність генів, пов’язаних з пристосуванням до стресу та обміном речовин. А в самок більшість змінених генів, навпаки, стала менш активною, і загалом пригасли імунні сигнальні шляхи.
Спільне в обох статей теж знайшлося. У зубчастій звивині гіпокампа і в корі побільшало клітин мікроглії з білком FKBP5, який регулює відповідь клітини на стрес. У корі їхня частка збільшилася з 15 до 19%.
Без запалення
Несподіваним для дослідників стало те, що за явних молекулярних змін запалення так і не виникло. Не зросли ні запальні сигнальні білки, ні маркери мікроглії, характерні для хвороб мозку. Тести на поведінку і пам’ять, які миші проходили за кілька днів до аналізу, різниці з неопроміненими тваринами не показали.
Як Марк Осабутей розповів Phys.org, молекулярна відповідь на радіацію може передувати помітним порушенням або взагалі не бути з ними пов’язаною. Чи захищають ці зміни мозок, чи шкодять йому, чи минають з часом, поки невідомо.
Що далі
Статтю опубліковано в рецензованому журналі Scientific Reports. Для секвенування взяли лише по три миші в кожній групі, а поведінку перевіряли в одному проміжку часу. Тож висновок про відсутність порушень поки стосується саме цього терміну після опромінення.
За словами Керрі О’Беніона, щоб зрозуміти довгострокові наслідки, потрібні дослідження на інших термінах після опромінення і в інших експериментальних системах. Марк Осабутей додає, що варто перевірити різні дози і решту чинників космічного польоту, а також з’ясувати, яку роль у цій реакції відіграє білок FKBP5. Автори наголошують, що неврологічні ризики далеких місій треба оцінювати з урахуванням статі астронавтів.