Команда астрономів на чолі зі Скоттом Гайманом дослідила таємничі радіоджерела в центрі нашої Галактики. Зараз точно не можна сказати, що це таке, проте, виходячи з характеру поляризації сигналів даних джерел, науковці припускають, що їх можуть спричиняти мертві залишки світил — нейтронні зорі або білі карлики.

Загадкові довгоперіодичні радіотранзієнти
Нічне небо — таке саме гарне місце для загадки, як і будь-яке інше. У 2002 році астроном Скотт Гайман та його колеги виявили п’ять таємничих спалахів радіохвиль, що надходили з району поблизу центру нашої Галактики, приблизно через кожні 77 хвилин. Сигнали з’являлися знову у 2003 і 2004 роках, а потім зникли. Попри багаторічні пошуки, жодних ознак їхнього повернення не було.
Але, переглядаючи спостереження телескопа з 2022 року, Гайман та його колеги виявили ще одне дивне джерело радіохвиль. Цього разу сигнали мали щось особливе. Сайт phys.org повідомляє, що їхні незвичайні властивості давали кілька підказок щодо того, що може їх продукувати.
Ці загадкові джерела радіохвиль насправді мають назву. Їх називають довгоперіодичними радіотранзієнтами, й вони виробляють спалахи радіохвиль через проміжки часу від хвилин до годин. Науковці точно не впевнені, що саме їх спричиняє, хоча можливими джерелами можуть бути нейтронні зорі та білі карлики — те, що залишається після спалахів наднових.
Пошуки відповідей за допомогою двох радіотелекопів
Команда почала з вивчення архівних спостережень з радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці, зроблених у травні 2022 року в межах огляду залишків наднових. Джерело, пізніше позначене як LPT J1555−5631, здавалося, виробляло радіосигнали, які змінювалися з часом. Їх виявили протягом 15 годин, але в спостереженнях до або після їх не було видно.
На щастя, радіотелескоп ASKAP в Австралії також спостерігав ту ж ділянку неба. Він теж зафіксував загадкові сигнали. Тому дослідники поєднали спостереження з обох телескопів, щоб отримати більш чітке уявлення про поведінку сигналів.
Команда повідомляє, що джерело надсилало спалахи радіохвиль приблизно кожні 62 хвилини. Кожен цикл складався з двох чітких імпульсів схожої сили, хоча один тривав значно довше за інший.
Була ще одна важлива відмінність. Коротший імпульс був майже повністю круговополяризованим, тобто його радіохвилі коливалися в обертальній схемі, коли рухалися крізь простір. Довший імпульс натомість показував поєднання кругової та лінійної поляризації, причому деякі його хвилі коливалися туди-сюди в одному напрямку.
Можливе джерело
Це дало дослідникам підказку про те, звідки можуть надходити сигнали. Вони вважають, що імпульси можуть виникати поблизу протилежних магнітних полюсів повільно обертового об’єкта.
Але що ж це за об’єкт насправді? Дослідники припускають, що це може бути нейтронна зоря або білий карлик, хоча поки не можуть сказати цього напевно. Хоча жодне окреме спостереження не дозволяє остаточно визначити LPT J1555-5631 як нейтронну зорю чи білий карлик, його параметри пульсації є суворим випробуванням для моделей магнітосфер LPT.
Поки що це загадка на інший день.