У галактиці NGC 1433 вибухнув білий карлик, тобто щільний залишок зорі на кшталт Сонця, і наднову типу Ia, яка виникає лише під час таких вибухів, виявили в перші ж дні. Масу для вибуху білий карлик міг набрати двома основними способами, поступово отримуючи речовину від сусідньої зорі або злившись з іншим білим карликом. У першому випадку він міг би давати помітне рентгенівське випромінювання, але на старих знімках цієї ділянки його слідів немає. Тепер треба з’ясувати, як саме виникла ця наднова, і уточнити відстань до галактики. Її оцінки розходяться вдвічі, а від відстані залежить, наскільки впевнено можна стверджувати, що наднова утворилася не через те, що білий карлик набирав масу від сусідньої зорі.

Рідкісна нагода
Наднову SN 2026ahvu виявили 2 листопада 2026 року за допомогою системи раннього попередження про зіткнення з астероїдами (ATLAS). Тоді її блиск відповідав 17 зоряній величині, а за кілька днів сягнув 13,5. Що менше це число, то яскравіший об’єкт, тож наднова стала яскравішою приблизно в 25 разів. Уже 3 листопада астрономи Каліфорнійського технологічного інституту за спектром із телескопа Keck II визначили тип Ia, тобто термоядерний вибух білого карлика.
Як повідомляє Національна лабораторія оптично-інфрачервоної астрономії (NOIRLab), серед наднових цього типу, помічених після 2011 року, наднова SN 2026ahvu одна з найближчих до Землі. На піку всі наднові типу Ia світять приблизно однаково яскраво. Тому за тим, наскільки яскравою наднова здається із Землі, астрономи обчислюють відстань до її галактики. Але з яких саме систем утворюються такі наднові, досі не з’ясовано.

Сценарій без доказів
Для вибуху білий карлик зазвичай має наблизитися до межі Чандрасекара, тобто приблизно до 1,4 маси Сонця. Набрати таку масу він може двома основними шляхами. За першим сценарієм він поступово притягує речовину зорі-компаньйона. Водень, що надходить від компаньйона, згоряє на поверхні білого карлика, і поверхня може розжаритися майже до мільйона градусів, ставши ще до вибуху джерелом м’якого рентгенівського випромінювання. За другим сценарієм два білі карлики поступово зближуються і зливаються. Водень у цьому випадку на поверхню не надходить, тож рентгенівського випромінювання від його згоряння перед вибухом не очікують.
Астрофізики Акош Богдан з Eureka Scientific і Тоніма Тасним Ананна з Університету штату Вейн перевірили, чи не видно такого джерела на старих знімках цієї ділянки. Знімки зробили рентгенівським телескопом Chandra у 2015 і 2024 роках, задовго до вибуху. На місці наднової на них не виявилося жодного рентгенівського фотона. Тож білого карлика, розжареного майже до мільйона градусів, як за першим сценарієм, там, найімовірніше, не було.

Проте відкидати цей сценарій ще зарано. Якщо поверхня білого карлика була холоднішою, наприклад через розширення зовнішніх шарів, або навколо нього був щільний газ, рентгенівського випромінювання могло бути надто мало, щоб його зафіксували на цих знімках. Висновки препринту на arXiv ще не пройшли рецензування.
Так само безрезультатно шукали розжарений білий карлик перед вибухами двох інших близьких наднових цього типу, SN 2011fe і SN 2014J, що спалахнули у 2011 і 2014 роках. Автори вважають, що це краще узгоджується з другим сценарієм, бо за злиття двох білих карликів рентгенівського випромінювання перед вибухом і не очікують. Проте перший сценарій остаточно не відкинуто.
Відстань удвічі
Наскільки переконливий цей висновок, залежить від відстані до галактики. Одні вимірювання дають близько 30 млн світлових років, інші близько 62 млн. Якщо галактика вдвічі далі, те саме джерело здається із Землі приблизно в 4,3 раза слабшим. Тож від відстані залежить, наскільки потужне рентгенівське випромінювання могло лишитися непоміченим.
Оскільки на піку наднові типу Ia світять приблизно однаково, відстань можна оцінити і за самою SN 2026ahvu. Попередній розрахунок дає близько 58 млн світлових років, але наднова ще не досягла максимуму, тож це оцінка приблизна. Universe Today і NOIRLab наводять округлені 50 млн. Максимум очікують між 18 і 23 листопада, коли блиск сягне від 10,5 до 12,1 зоряної величини, і саме за ним відстань уточнять.
Що спостерігатимуть далі
Лабораторія NOIRLab координує спостереження наднової на телескопі Gemini South і на 4-метровому телескопі Blanco з Камерою темної енергії (DECam). Нові знімки порівнюють зі знімками галактики до вибуху, які цією камерою отримали ще під час огляду Dark Energy Survey.

Наднову вже можна побачити в аматорський телескоп, але не з України. Галактика NGC 1433 лежить приблизно на 47 градусів південніше від небесного екватора, а з Києва над горизонтом піднімаються лише об’єкти не далі 40 градусів на південь від екватора.
Якщо навколо білого карлика справді був щільний газ, викинута вибухом речовина зіткнеться з ним, і це зіткнення дасть радіо- та рентгенівське випромінювання. На п’ятий день після відкриття радіовипромінювання на телескопі MeerKAT не зафіксували. Вирішальними стануть рентгенівські спостереження після вибуху, бо вони покажуть, чи був довкола газ, здатний сховати білий карлик на архівних знімках. Якщо газу не знайдуть, пояснення з газом відпаде і в першого сценарію лишиться єдиний варіант, тобто холодніша поверхня білого карлика. Якщо ж газ виявлять, саме він міг сховати рентгенівське випромінювання, і перший сценарій знову стане цілком можливим.