Астрономи дослідили еволюцію наднової типу Ia

Астрономи досліджують спалах наднової зорі, вивчають її спектральні параметри та порівнюють з іншими подібними об’єктами. Такі дослідження можуть допомогти розібратися в еволюції цих астрономічних об’єктів.

Наднова SN 2020nlb
Наднова SN 2020nlb. Джерело: arXiv (2024). DOI: 10.48550/arxiv.2401.08759

Наднова SN 2020nlb

Використовуючи різні наземні телескопи, астрономи провели фотометричні та спектроскопічні спостереження за близькою надновою типу Ia, відомою як SN 2020nlb. Такі об’єкти утворюються в подвійних системах, в яких одна із зір є білим карликом. Зоряні вибухи цього типу є важливими для наукової спільноти, оскільки вони дають суттєві підказки щодо еволюції світил і галактик.

SN 2020nlb виявили 25 червня 2020 року за допомогою системи раннього попередження про зіткнення астероїдів із Землею (ATLAS) невдовзі після вибуху в лінзоподібній галактиці Мессьє 85 (або скорочено M85), розташованій на відстані близько 60 млн світлових років від нас. Спектроскопічні спостереження SN 2020nlb, розпочаті невдовзі після її виявлення, підтвердили, що це наднова типу Ia.

Спостереження, переважно за допомогою Ліверпульського телескопа (LT) і Північного оптичного телескопа (NOT), дозволили отримати багато даних про властивості цієї наднової.

Особливості спалаху

Фотометричні та спектроскопічні спостереження, проведені командою Вільямса (автора дослідження), тривали майже 600 днів після вибуху SN 2020nlb. Було підраховано, що наднову було відкрито лише через два дні після її першого спалаху.

Спостереження показали, що блиск SN 2020nlb зменшився на 1.28m у B-діапазоні протягом перших 15 днів після максимуму яскравості. Отже, вона згасала швидше, ніж у середньому буває в таких об’єктів. Це свідчить про те, що вона має меншу яскравість, ніж зазвичай трапляється у таких випадках.

Спектральний клас наднової

Спектр SN 2020nlb, знятий майже через три дні після першого спалаху, демонструє сильні риси одноіонізованих металів. Щобільше, спектр туманності, знятий через 594 дні після максимуму блиску, показує, що сильна лінія випромінювання заліза зникла, а іонізаційний баланс викиду впав.

Найперші спектри SN 2020nlb нагадували ті, що ми бачили за максимуму блиску SN 1991bg та подібних наднових. Згодом емісійні лінії наднової еволюціонували, ставали гарячішими та більш схожими на SN 2011fe, коли вона яскравішала до максимуму.

На думку авторів статті, туманний спектр SN 2020nlb у порівнянні з іншими подібними спектрами SNe Ia, вказує на можливу тенденцію, коли SNe, які були більш яскравими на піку, мають вищу іонізацію в туманній фазі. Це може вказувати на те, що SN 2020nlb і подібні до неї наднові принципово відрізняються від основної маси нормальної популяції наднових Ia.

За матеріалами phys.org

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine