Брудна крига навколо Бети Живописця свідчить про часті зіткнення

У недавньому дослідженні інфрачервоного світла, зібраного космічним телескопом James Webb, група астрономів вперше виявила лід навколо молодої зорі Бета Живописця. Виявилося, що він здебільшого некристалічний і змішаний із вуглекислим газом. Це свідчить про часті зіткнення.

Уявлення художника про систему Бета Живописця
Уявлення художника про систему Бета Живописця. Джерело: Вікіпедія

Монооксид вуглецю в запиленому диску

Бета Живописця — це зоря, віком приблизно 20 мільйонів років, що знаходиться приблизно за 64 світлові роки від нас. вона оточена пиловим диском, який містить планети та дрібніші тіла. Хоча 20 мільйонів років може не здаватися молодим віком, наша Сонячна система існує вже близько 4,6 мільярда років. Тож система Бета Живописця все ще стабілізується і формує дрібніші тіла у своєму запиленому диску. Як повідомляє сайт phys.org астрономи виявили три більш великі планети в системі, одну з яких відкрили раніше цього року.

Раніші спостереження навколо Бети Живописця виявили газоподібний монооксид вуглецю, хоча сонячне світло мало б зруйнувати його протягом приблизно 50–300 років, що є коротким періодом у космічному масштабі. Дослідники кажуть, що присутність цієї речовини може свідчити про те, що він нещодавно був виділений через зіткнення твердого льоду, можливо, із комет чи планетезималів, багатих на леткі речовини. Проте раніше жодні дослідження не знаходили доказів наявності льоду. Для чистого льоду це було логічно. Моделі показували, що зерна чистого льоду швидко зникли б у таких умовах у диску, але лід, змішаний з іншими матеріалами, міг би вижити довше.

Інфрачервоне дослідження виявляє лід

У новому дослідженні астрономи використали ближньоінфрачервоний спектрограф James Webb’а (NIRSpec), щоб створити карту диска та проаналізувати відбите світло зорі з протилежних боків. Новий аналіз вперше безпосередньо виявив ознаки водяного льоду та твердого вуглекислого газу у диску уламків Бети Живописця. Водяний лід виявився переважно аморфним, тобто його молекули не мають впорядкованої кристалічної структури. Команда розрахувала, що менше ніж 7% об’єму льоду може бути кристалічним водяним льодом.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Спектри також показали, що вуглекислий газ містився всередині водяної криги, приблизно одна молекула вуглекислого газу на кожні 10 молекул води. Хоч вони й кажуть, що можливі й інші суміші, співвідношення вуглекислого газу до води збігається з іншими спектральними спостереженнями в системі. Тому науковці припускають, що суміш CO₂-H₂O, ймовірно, є домінуючою конфігурацією льоду CO₂, причому лід CO₂ знаходиться в багатому на H₂O середовищі в диску β Живописця.

Часті зіткнення в пиловому диску та аморфний лід

Нові спостереження льоду біля Бети Живописця показують, що він схожий на той, що міститься у кометах Сонячної системи та молодих протопланетних дисках. Це свідчить про те, що процеси формування космічних тіл усюди однакові.

Автори дослідження пишуть: «У Сонячній системі спостерігалися як кристалічний, так і аморфний лід H₂O. Якщо лід H₂O конденсувався в аморфній формі на ранніх стадіях формування зорі, тоді, щоб залишитися аморфним, він повинен був залишатися нижче ~100 K або проходити процеси, що руйнують кристалічну решітку, такі як фотоліз від високоенергетичних фотонів, радіоліз від галактичних космічних променів або спатеринг від енергійних іонів зоряного вітру. У зовнішній частині диска первинний аморфний лід H₂O може бути поширеним завдяки цим ефектам».

Це означає, що лід міг виникнути у холодному міжзоряному матеріалі або на найраніших етапах формування світила. Потім якась його частина, ймовірно, була включена в крижані планетезималі, що захищало його від кристалізації. Команда також зазначає, що сигнатури льоду виявилися досить однорідними по всьому диску, що швидше за все означає, що це походить від частих зіткнень між цими крижаними тілами по всьому диску, а не від одного нещодавнього вибуху.

Автори дослідження стверджують, що швидкості ударів на ранньому етапі диску уламків мали б бути недостатніми для кристалізації водяного льоду. І тому постійні зіткнення крижаних тіл, ймовірно, відбуваються на низьких швидкостях удару, утримуючи водяний лід в аморфному стані. Аномальний вуглекислий монооксид, виявлений у попередньому дослідженні, також може пояснюватися цим процесом. Часті зіткнення, ймовірно, постачають новий вуглекислий монооксид, оскільки він постійно руйнується під впливом світла зорі.

Дослідження також може допомогти зрозуміти льодові складники нашої власної Сонячної системи. У майбутніх дослідженнях порівняння дисків уламків у системах різного віку може показати, як лід змінюється, коли планетарні системи дорослішають.

Новини інших медіа
Астрономи спостерігають близьку наднову з перших днів вибуху
Брудна крига навколо Бети Живописця свідчить про часті зіткнення
NVIDIA у сотні разів пришвидшила обробку даних Event Horizon Telescope
Аварія ракети Vulcan вдарила по планах Amazon Leo і Пентагону
Вище та потужніше: Ілон Маск анонсував нову версію Starship
Voyager 1 наближається до нового рекорду віддаленості від Землі
Астрономи знайшли джерело загадкових спалахів масивної зорі
Загадку згасання зореутворення перевірили на далекій групі галактик
Астрономи вперше побачили зникнення газового гіганта з поля зору
ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари