За допомогою європейського апарата Hera подвійний астероїд Дідим і Діморф зняли одразу в кількох діапазонах, зокрема в інфрачервоному, недоступному людському оку. За відтінками відбитого випромінювання можна судити про склад порід, а за температурою поверхні про те, де розташована суцільна порода, а де пухкий матеріал. Ці дані потрібні, щоб з’ясувати, чому удар зонда NASA DART зсунув орбіту Діморфа сильніше, ніж передбачали моделі.

Три камери
Апарат Hera передав знімки після гальмування перед зустріччю і перших спостережень системи. Кадри з відстані 28,5 кілометра ESA оприлюднило 17 листопада 2026 року. Їх зробили трьома приладами, кожен з яких фіксує окрему властивість поверхні, і разом їхні дані стануть основою для розслідування наслідків удару.

Камера кадрування астероїда (AFC) дає монохромні кадри з роздільністю близько 2,7 метра на піксель, і її використовують як для навігації, так і для наукових спостережень. На її кадрі видно Дідим діаметром 780 метрів із гострим хребтом уздовж екватора, а 151-метровий Діморф майже повністю в тіні. Хребет, імовірно, утворився через швидке обертання. Дідим робить оберт за 2,2 години, і на екваторі відцентровий ефект частково зрівноважує слабке тяжіння астероїда, тому пил і каміння поступово зсуваються туди з вищих широт.
Спектральна камера HyperScout H знімає поверхню Дідима у 25 відтінках, від видимого червоного до ближнього інфрачервоного діапазону. Різні мінерали відбивають випромінювання по-різному, тож ці відмінності порівнюють із лабораторними вимірюваннями метеоритів і мінералів і так визначають склад порід.

Температура Діморфа
На знімку інфрачервоної теплової камери (TIRI), яку надало й обслуговує Японське агентство аерокосмічних досліджень (JAXA), Діморф видно повністю. Камера вимірює, як змінюється температура поверхні з часом. Суцільна і пориста порода, уламки та пухкий пил нагріваються й остигають по-різному, тож теплова карта показує, з чого складається поверхня. Науковий керівник місії Патрік Мішель відзначає на Діморфі ділянки з брилами, чистіші місця і, можливо, сліди зсувів біля центрального хребта.
За даними попередника TIRI, що працював на японському апараті «Хаябуса-2», брили астероїда Рюгу виявилися значно пористішими, ніж очікували. Для Діморфа пористість так само важлива, бо від неї залежить, скільки речовини викидає удар, а від цього залежить, наскільки сильно він змінює орбіту.
Слідами удару
Апарат Hera відправили, щоб вивчити наслідки тарану. 26 вересня 2022 року в Діморф на швидкості 6,1 кілометра за секунду врізався зонд NASA для тесту перенаправлення подвійного астероїда (DART) масою 580 кілограмів. Після цього період обертання Діморфа навколо Дідима скоротився приблизно на 33 хвилини з майже 12 годин.
Відхилення виявилося більшим, ніж передбачали моделі, і пояснити це поки не можуть. Відповідь залежить від маси й будови Діморфа і від того, чи лишив удар кратер. Попередні знімки вже показали, як виглядає астероїд через чотири роки після удару, і дивні візерунки на його поверхні, але масу й будову можна визначити лише вимірюваннями зблизька.
Найближчими місяцями команда Hera випустить два кубсати розміром з коробку для взуття, які підійдуть до Діморфа ближче за основний апарат. Згодом сам апарат спробують посадити на поверхню. Детальні знімки обох астероїдів ESA обіцяє оприлюднити 25 листопада.