Потужні відтоки газу з центрів масивних галактик, імовірно, гасили зореутворення в епоху, коли воно було найінтенсивнішим. Спостереження телескопа James Webb показали, що такі відтоки трапляються частіше і бувають сильнішими, ніж вважали астрономи. Але здебільшого вони лише сповільнюють цей процес. Повністю його зупиняють, найімовірніше, відтоки, які живлять надмасивні чорні діри.

Газ залишає галактики
Від 12 до 8 мільярдів років тому зорі у Всесвіті формувалися активніше, ніж будь-коли до або після. Цю епоху астрономи називають космічним полуднем.
Ребекка Девіс з Технологічного університету Свінберна в Мельбурні і Сіріо Беллі з Болонського університету підсумували в оглядовій статті спостереження James Webb за масивними галактиками космічного полудня. За допомогою телескопа вдалося виміряти, скільки холодного газу, з якого формуються зорі, виносять із них відтоки. Як з’ясувалося, такі потоки поширеніші й потужніші, ніж вважали раніше, тож еволюція галактик значною мірою залежить від них. Огляд вийде в журналі Astrophysics and Space Science, а поки його текст доступний на arXiv.
Зорі формуються з холодного газу, який під власною вагою стискається в щільні хмари. Якщо газ вичерпався або став надто гарячим чи турбулентним, хмари не з’являються. Тож від того, як довгов галактиці триває зореутворення, залежить, чи виникнуть у ній нові планетні системи, зокрема придатні для життя.
Рівновага замість згасання
Відтоки виникають через вибухи наднових або через енергію, що вивільняється, коли речовина падає на надмасивну чорну діру в центрі галактики. Як пояснює Ребекка Девіс у коментарі, який наводить Phys.org, чорні діри, що ростуть, створюють потужні вітри, і ті видувають газ, придатний для утворення зір. Енергія чорної діри може як вивести газ із галактики, так і нагріти його настільки, що він уже не стискається. За даними James Webb, відтоки такого походження пов’язані зі швидким згасанням зореутворення.
Втім, у масивних галактиках космічного полудня відтоки трапляються дуже часто, але більшість цих галактик зовсім не згасає. За словами Ребекки Девіс, відтоки здебільшого лише виносять частину газу назовні, тож галактика не витрачає весь свій запас на зорі надто швидко і продовжує їх утворювати. Що запускає найпотужніші відтоки, поки невідомо. Серед можливих причин астрофізикиня називає злиття галактик і радіоджети, тобто вузькі струмені речовини, які викидаються з околиць центральної чорної діри.
Шанс для Сонячної системи
З віком активність центральних чорних дір у масивних галактиках слабшає. Так сталося і з Чумацьким Шляхом, чорна діра якого Стрілець A* нині малоактивна, хоча, за словами Ребекки Девіс, кілька мільйонів років тому біля неї стався потужний спалах. Слабші викиди траплялися лише століття-два тому, а яскравість поблизу чорної діри коливається майже щодня через гарячий газ, що обертається поруч.
Якби наша Галактика згасла ще в космічний полудень, за останні 10 мільярдів років у ній навряд чи утворилося б багато нових зір, пояснює Сіріо Беллі. І Сонячна система, якій лише 5 мільярдів років, тоді не з’явилася б. Для астробіологів це означає, що придатність планети для життя варто оцінювати разом з історією зореутворення її галактики, а не тільки за материнською зорею.
Надто бурхливе зореутворення теж має зворотний бік, бо часті вибухи наднових можуть негативно впливати на придатність планет для життя. Як процеси галактичного масштабу позначаються на умовах на окремих планетах, за словами Сіріо Беллі, астрономи тільки починають досліджувати.