Уступи завширшки в кілометри перетинають південну приполярну область Марса. Нові знімки цієї місцевості показали сліди деформації кори, яка сталася мільярди років тому. Причиною стало охолодження надр, після якого планета зменшилася в обʼємі. Поряд із розломами лежать поля темного вулканічного піску, які присипані інеєм.
Знімки з приполярних широт
Зображення отримали за допомогою німецької стереокамери високої роздільної здатності (HRSC) 17 лютого 2026 року, під час 27925-го витка апарата Mars Express. Роздільна здатність становить близько 65 метрів на піксель, а центр кадру лежить біля 69° південної широти і 137° східної довготи.
Уступи Тілес (Thyles Rupes) тягнуться на сотні кілометрів і розсікають місцевість, густо вкриту ударними кратерами. Через це їх легко впізнати на знімках, як повідомляє Німецький аерокосмічний центр (DLR). Назва походить від Туле, легендарної землі за межами відомого світу в давньогрецьких переказах, а вперше її застосував італійський астроном Джованні Скіапареллі наприкінці XIX століття.
Кратери старші й молодші
Стінки уступів то перекривають ударні кратери, то самі несуть на собі сліди пізніших ударів. Обидві ситуації трапляються в межах одного кадру.
Це дає спосіб визначити відносний вік. Заглибини під уступом утворилися раніше за розлом, а ті, що лежать поверх нього, зʼявилися вже після зсуву.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруНаслідок охолодження надр
Невдовзі після формування Марс почав повільно охолоджуватися зсередини. Обʼєм планети поступово зменшувався, а поверхні стало більше, ніж потрібно для меншого тіла.
Кора зібралася в складки й розламалася. Один її блок насунувся на інший та піднявся над ним, а на межі виросли багатокілометрові обриви.
Тектоніка плит на Марсі не діє, кора там суцільна і єдина, тому рухи виникають з інших причин. Такий самий механізм працював на Меркурії, де через стиснення надр утворилися уступи завдовжки понад 600 км.
Дюни з вулканічного піску
Темний пісок у цьому районі має вулканічне походження, а на дюни він потрапляє з найближчих обривів і кратерних стінок. Матеріал поступово осипається вниз, далі його переносить вітер.
З нього складаються видовжені та поперечні дюни, а також барханоїдні пасма, тобто зрощені між собою серпоподібні форми. Така суміш означає, що вітри дули з різних напрямків. Зйомку провели марсіанською весною, коли пісок ще вкритий інеєм із вуглекислого газу.
Понад двадцять років спостережень
Дані про поверхню й атмосферу Марса надходять від камери HRSC з 2004 року. На їхній основі будують кольорові зображення і цифрові моделі рельєфу.
За такими моделями відновлюють геологічні процеси ранньої історії планети. Науковою частиною експерименту керує Даніела Тірш з Інституту космічних досліджень DLR у Берліні, а до групи входять 50 співдослідників із 35 установ в 11 країнах.
