Науковці виявили на видимому боці Місяця величезну вирву, утворену внаслідок потужного зіткнення з уламком астероїда або комети. Подія сталася близько двох років тому. Проте тривалий час залишалася непоміченою для наземних і космічних телескопів. За своїми габаритами новоутворений кратер перевищує знаменитий Римський Колізей і є найбільшим відомим ударним об’єктом у Сонячній системі, що виник у наш час.
Об’єкт зі стрімкими схилами має діаметр близько 222 метрів та глибину до 43 метрів. Його виявив космічний апарат NASA під назвою Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO) у травні 2024 року. Через гігантські обсяги супутникових даних широкутні знімки вдалося ідентифікувати лише в серпні 2025 року. Восени того ж року LRO зробив деталізовані фотографії, а на початку наступного року відкриття офіційно підтвердили.
Кратер отримав назву на честь Томаса МакГетчина, колишнього директора Х’юстонського інституту місячних і планетарних досліджень. Нововиявлений об’єкт виявився втричі більшим за попереднього рекордсмена, зафіксованого апаратом LRO десятиліття тому. За оцінками дослідників, зіткнення подібного масштабу відбуваються приблизно раз на 132 роки, що робить це спостереження унікальною науковою подією.
Фізика вибуху
Сила удару була такою потужною, що збурила поверхню супутника в радіусі понад 100 кілометрів. Науковці зазначають, що пил та скельний ґрунт були викинуті під значно більшим кутом, ніж передбачали стандартні моделі.
Крім того, аналіз показав наявність так званої «холодної плями» завширшки близько 7 км навколо вирви. Це свідчить про значне розпушення верхнього шару місячного ґрунту. Дослідники порівнюють цей процес із природним «садівництвом»: ударні події постійно обробляють реголіт, перемішуючи відкладення та виносячи на поверхню глибинні породи.
Загроза для майбутніх місячних баз
Дані, зібрані апаратом LRO з моменту його запуску у 2009 році, змусили переглянути швидкість еволюції місячного реголіту. Виявилося, що верхній 2-сантиметровий шар повністю перевертається під впливом викинутого матеріалу кожні 80 тисяч років — це значно швидше, ніж вважалося раніше.
Така динаміка спростовує популярний міф про те, що знамениті сліди астронавтів місії Apollo зберігатимуться вічно: за космічними мірками вони незабаром повністю зникнуть.
Свіжі дані про розліт уламків та щільність викидів мають критичне практичне значення. Вони допоможуть інженерам NASA точно розрахувати потенційні ризики для майбутніх житлових модулів та укріпити конструкції місячної бази для захисту астронавтів.
Раніше ми розповідали про те, як вчені прорахувалися з об’ємом води для колоністів на Місяці.
За матеріалами Phys
