Вчені кажуть, що Земля, можливо, не буде поглинена розширювальним вогняним шаром помираючого Сонця, що довго вважалося остаточною долею нашої планети. Не хвилюйтеся: очікується, що це станеться лише через ще 5 млрд років, вже після того, як все життя на Землі зникне.
Розширення Сонця
Коли Сонце витратить весь водень у своєму ядрі, воно пройде через дві величезні фази розширення: спершу стане червоним гігантом, а потім, коли вичерпає свій гелій, перетвориться на зорю типу AGB.
Ця жорстока смерть спричинить деякі значні зміни тут, на Землі. Коли Сонце зростатиме, збільшені гравітаційні сили тягнутимуть Землю до себе. Для Землі та Місяця ця сила створює рухи припливів у наших океанах. Енергія цих припливів, яка розсіюється на дні океану, сповільнює обертання Землі й поступово відштовхує Місяць від нас.
Змагання гравітації та сонячного вітру
Коли Сонце розширюватиметься і його пекуча поверхня наближатиметься до Землі, всередині зорі виникнуть потужні припливні хвилі. Коли вони розсіються, то втягнуть Землю у її приречені обійми. Однак Сонце, що зростає, також втратить багато своєї маси через зоряний вітер, який відштовхує нашу планету далі.
«Доля Землі залежить від тонкого балансу між цими двома ефектами», — пояснив Мац Ессельдерс, провідний автор дослідження, опублікованого у журналі Astronomy & Astrophysics. «Якщо переважають приливні взаємодії, Земля буде поглинута Сонцем. Якщо ж переважає втрата маси Сонцем, Земля вирветься на орбіту більшу за радіус своєї зорі», — сказав астрофізик з Університету Левена в Бельгії у заяві. До цього часу науковці надавали перевагу першій гіпотезі.
Нові моделювання та подальша доля Сонця і планет
Проте розрахунки астрономів базувалися на відносно простих описах припливного дисипування у гігантських зорях. Досягнення у моделюванні цих припливів за останні 15 років дозволили авторам дослідження показати, що дисипація менша, ніж очікувалося раніше, розповів AFP астрофізик зі Центру CEA Paris-Saclay у Франції Стефан Матіс.
Щоб оцінити, скільки маси може втратити Сонце, команда зосередилася зокрема на сусідній зорі під назвою L2 Puppis, яка є ніби старшим двоюрідним братом Сонця.
«Краще розуміння припливної фізики та найсучасніші обмеження, які ми маємо щодо втрати маси, дозволяють зробити висновок, що — у поточному стані знань — Земля може віддалятися від Сонця, на відміну від того, що передбачалося раніше», — сказав Матіс.
За новим моделюванням, Марс також уникає смертельного поглинання Сонцем. Але двом планетам, найближчим до Сонця, Меркурію і Венері, так не пощастить. Їх невблаганно поглине вогненна куля, що розширюється.
Після всього цього Сонце зрештою перетвориться на надзвичайно щільну зорю, яку називають білим карликом. Воно більше не зможе підтримувати термоядерні реакції та поступово тьмянітиме та охолоджуватиметься з часом.
За матеріалами phys.org
