Білий карлик SDSS J0608−0059 входить до складу широкої подвійної зоряної системи й належить до найбільш масивних відомих білих карликів. Дослідники встановили, що його властивості краще пояснюються наявністю рідкісного киснево-неонового ядра, і з’ясували, що це може означати для його подальшої еволюції.
Рідкісний білий карлик
Як повідомляє сайт phys.org в журналі The Astrophysical Journal з’явилася стаття, присвячена хімічному складу білого карлика SDSS J060851.44-005950.3, також відомого як SDSS J0608−0059. Автори роботи дійшли висновку, що його внутрішня будова, ймовірно, відрізняється від типової для білих карликів: замість поширеного вуглецево-кисневого ядра він, найімовірніше, має киснево-неонове.
Тут треба пояснити, що білі карлики — це компактні залишки зір, які наприкінці свого життя скинули зовнішні оболонки. Більшість із них утворюється із зір, початкова маса яких становила приблизно від 0,8 до 8 мас Сонця. За розміром білий карлик зазвичай менший за Землю, але при цьому може мати масу, порівнянну з масою Сонця. Типовий білий карлик має масу близько 0,6 маси Сонця, а його ядро переважно складається з вуглецю та кисню.
Значно рідше зустрічаються масивніші білі карлики з киснево-неоновими ядрами. Вважається, що вони можуть утворюватися із зір-попередників масою приблизно 8–10 мас Сонця. У таких зорях ядро досягає вищих температур і густин, завдяки чому після утворення вуглецево-кисневого ядра може розпочатися горіння вуглецю. У результаті формуються кисень і неон.
Скільки важить білий карлик
SDSS J0608−0059 має зорю-компаньйона головної послідовності, розташовану на відстані близько 2684 астрономічних одиниць. Така широка подвійна система виявилася дуже корисною для дослідників. Щоб визначити масу й радіус білого карлика, вони використали гравітаційний червоний зсув — зміщення спектральних ліній, спричинене сильним гравітаційним полем компактного об’єкта. Чим масивніший і компактніший білий карлик, тим сильніше його гравітація змінює довжину хвилі світла.
Поєднавши вимірювання гравітаційного червоного зсуву з фотометричними даними та моделюванням, дослідники визначили, що маса SDSS J0608−0059 становить приблизно 1,226 маси Сонця, а радіус — близько половини радіуса Землі. Тобто за розмірами він приблизно вдвічі менший за Землю, але містить понад одну сонячну масу речовини.
Потім отримані параметри порівняли з теоретичними моделями білих карликів із різним складом ядра. Результат виявився більш узгодженим із моделлю киснево-неонового ядра, ніж із вуглецево-кисневою. Однак це ще не остаточний доказ. Автори зазначають, що майбутні спостереження можуть допомогти підтвердити або спростувати цей висновок.
Також перевірено альтернативну можливість, за якою незвичайно велика маса білого карлика могла бути наслідком злиття двох менших білих карликів. Однак його звичайна галактична швидкість, відсутність сильного магнітного поля та перебування у широкій подвійній системі більше відповідають сценарію звичайної зоряної еволюції, а не недавнього злиття.
