Ракета SpaceX вивела на орбіту супутник із процесором штучного інтелекту від Google. На ньому перевірять, чи здатен такий чип стабільно працювати за межами Землі. Компанія планує колись розгорнути в космосі цілі центри обробки даних. Її ж розрахунки показують, що для цього надважка ракетна система Starship мусить стартувати в десятки разів частіше, ніж досі.
Ціна виходу на орбіту
Потрібно близько 1800 запусків Starship за десять років, щоб до 2035-го доставлення вантажу на орбіту подешевшало приблизно до 200 доларів за кілограм. Таку оцінку навели автори Google у рецензованій статті, яка вийде в журналі Joule. Ідеться про 370 тис. тонн вантажу і 180 стартів щороку за умови, що кожен виводить 200 тонн. Це маса трохи менше ніж 900 Міжнародних космічних станцій, адже МКС важить близько 420 тонн.
Автори спиралися на те, що від часів ракети Falcon 1 компанія SpaceX щороку знижує ціну запусків майже на 20 %. Таку саму динаміку зниження цін вони перенесли на Starship, взявши за основу обсяги вантажу, виведеного ракетами Falcon 9. При цьому науковці наголошують, що не оцінювали економічну доцільність проєкту.
Між планами та практикою
Поки що Starship жодного разу не літав частіше ніж п’ять разів на рік. Для порівняння, за весь 2025 рік ракети Falcon 9 стартували 165 разів, а Google закладає ще вищий темп для значно більшої ракети.
Ілон Маск припускав, що у 2029 році Starship зможе літати щогодини. Видання TechCrunch ставиться до таких обіцянок скептично.
Компанія Google входить до великих інвесторів SpaceX. Як і інші розробники орбітальних центрів обробки даних, вона розраховує саме на ракети SpaceX. Ракет, здатних зробити орбітальні обчислення економічно вигідними, поки не існує, тому проєкт задуманий на далеку перспективу. Майбутній центр обробки даних у Google уявляють як 81 супутник, що летітиме щільним строєм і виконуватиме обчислення паралельно.
Тест у космосі
Тревіс Білз керує в Google проєктом Suncatcher, про який компанія розповідала у блозі Google Research. Прототип супутника побудувала компанія Planet Labs на своїй стандартній платформі. Тією самою ракетою, що стартувала 1 жовтня з Каліфорнії, на орбіту вирушили ще понад сто вантажів.
На борту встановлено тензорний процесор (TPU), який Google розробила як конкурентну альтернативу графічним процесорам Nvidia. Під час експерименту перевірять, чи вистачить процесору кіловата постійної потужності та чи впорається охолодження. Також на ньому запустять кілька моделей штучного інтелекту, щоб відстежити можливі збої.
Після введення супутника в роботу процесор вмикатимуть 15-хвилинними сеансами, щоб не перевантажувати системи живлення і терморегуляції. Наступного року Google і Planet Labs планують вивести два спеціалізовані супутники, які спробують взаємодіяти через лазерний канал зв’язку.
Випромінювання та помилки
Повторні випробування у прискорювачі частинок показали, що процесори Google, найімовірніше, витримають космічне випромінювання. Перший раунд довелося переробити, бо конфігурація чипів давала їм більше екранування, ніж вони матимуть на орбіті.
Без цього захисту логічні схеми помилялися дещо частіше. Проте в компанії переконані, що процесори впораються з обчисленнями впродовж п’ятирічного терміну служби супутника. За словами Тревіса Білза, для звичайних запитів до моделей частота помилок дуже низька — близько однієї на мільйон. Однак під час багатомісячного навчання на тисячах чипів навіть така частота стає проблемою.
