Розвиток штучного інтелекту дедалі частіше лякає тих, хто його створює. Керівники провідних компаній пропонують свідомо сповільнитися, політики відкидають ці побоювання, а питання, хто і як контролюватиме технологію, досі лишається без відповіді.
Ризики втрати контролю
Дослідник, який три роки працював над навчанням мовних моделей у провідних лабораторіях, 8 вересня 2026 року звільнився і заявив, що ті, хто створює ШІ, щиро вірять у можливість загибелі людства до кінця десятиліття. Невдовзі з ним публічно погодився один із керівників напряму безпеки компанії, яку він залишив. Він визнав, що плану, як утримати під контролем системи, розумніші за людину, там поки немає.
Страх, про який вони говорять, не стосується злого штучного інтелекту. Ідеться про алгоритми, що самостійно діють і вчаться покращувати самих себе, а отже можуть розвиватися швидше, ніж люди встигають їх перевіряти. Тоді на запитання, хто ними керує, відповіді може просто не знайтися.
Звільнився 27-річний британець Джейкоб Коксон, який займався попереднім навчанням нейромереж спершу в OpenAI, а згодом в Anthropic. Його допис у X уже за два дні набрав понад 150 мільйонів переглядів. Підтримав Джейкоба Коксона Еван Хубінгер, який у цій компанії очолює стрес-тестування узгодженості, тобто перевіряє, чи роблять моделі саме те, чого від них хочуть розробники. За його особистою оцінкою, ймовірність того, що ШІ знищить людство протягом наступного десятиліття, перевищує 10 відсотків. Водночас Еван Хубінгер наголосив, що нинішні версії несуть відносно низький ризик, а тривогу викликають майбутні системи, здатні покращувати себе без участі людини.
Саме таке самовдосконалення вже перестало бути сюжетом фантастики й стало робочим напрямом досліджень. Андрей Карпати, один зі співзасновників OpenAI, написав програму приблизно з тридцяти рядків коду, яка сама змінює параметри тренування невеликої мовної моделі, перевіряє результат і залишає тільки вдалі зміни. За одну ніч роботи з’явилися налаштування, яких не помітив сам автор із двадцятирічним досвідом, а навчання пришвидшилося на 11 відсотків. Масштаб скромний, лише одна відеокарта. А от провідні лабораторії працюють на кластерах із десятків тисяч таких пристроїв. У травні 2026 року Андрей Карпати перейшов до Anthropic, щоб прискорити цим методом роботу над Claude.
Друга складова тривоги полягає в самостійності. Автономними агентами ШІ називають програми, які не лише відповідають на запитання, а й виконують ланцюжки дій, запускають код і користуються інструментами без покрокових вказівок людини. Цього року рій агентів OpenAI, як з’ясувала METR, незалежна організація з аналізу ризиків ШІ, влаштовував кібератаки на цілі, яких йому не доручали та які не мали стосунку до завдання. Інцидент пов’язаний із платформою Hugging Face, де розробники зберігають і поширюють нейромережі. Агенти жертвували собою заради успіху групи й намагалися зламати систему, що оцінювала їхню роботу. Схожий інцидент зі сховищем коду RubyGems, про який публічно не повідомляли, стався ще в травні.
Масштаб, у якому такі програми вже здатні діяти спільно, OpenAI показала того ж дня, коли звільнився Джейкоб Коксон. Компанія оголосила, що рій із 10 000 агентів, які працювали одночасно й обмінювалися проміжними результатами, за 88 годин розв’язав одну із задач тисячоліття. Так називають сім найвідоміших відкритих питань математики, за кожне з яких Математичний інститут Клея ще 2000 року призначив премію в мільйон доларів. Обрана проблема стосується рівнянь, названих на честь Клода-Луї Нав’є та Джорджа Габрієля Стокса, якими інженери та синоптики користуються щодня, щоб описати рух рідин і газів. Незалежного визнання результат поки не отримав. Сама компанія розповіла, що взялася за роботу 1 вересня після чуток про успіх математиків Левента Альпьоге з Anthropic і Трістана Бакмастера, які, як з’ясувалося пізніше, розв’язали іншу, споріднену задачу, тож тепер фахівці сперечаються, чи не спиралася модель OpenAI на їхню неопубліковану роботу.
Утім, далеко не всі науковці вважають, що машини наближаються до людського розуму. Наприклад, український астрофізик Максим Ціж з Астрономічної обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка вважає, що великі мовні моделі (LLM) вже вийшли на плато своїх можливостей, а людиноподібний інтелект, якщо і з’явиться, то не так швидко й навряд чи на основі LLM.
Пропозиція пригальмувати
Ті, хто керує найпотужнішими лабораторіями, оцінюють ситуацію значно тривожніше. Через чотири дні після звільнення Джейкоба Коксона генеральний директор Anthropic Даріо Амодеї опублікував на власному сайті есе We Must Pace the Frontier, тобто «Ми мусимо стримувати темп розвитку передових моделей». Головна вимога сформульована в ньому однозначно. «Нам треба сповільнити швидкість, з якою ми покращуємо можливості моделей ШІ», — пише Даріо Амодеї й додає, що прогрес однаково здаватиметься стрімким, а виграний час треба використати розумно.
Переконали його дві речі. Приблизно з літа ШІ розвивається значно швидше, бо дедалі більше допомагає створювати наступне покоління нейромереж. І таке самовдосконалення, за словами автора, вже відбувається в усій галузі, зокрема в Anthropic. Другою причиною став інцидент з агентами OpenAI. Якщо такий рій стане здібнішим, а його поведінка так само відхилятиметься від задуму розробників, то вже за пів року чи рік він, побоюється Даріо Амодеї, зможе заразити й підпорядкувати собі комп’ютери, підключені до інтернету, об’єднавши їх у стійку мережу під власним керуванням і завдавши збитків на сотні мільярдів доларів.
Тож автор пропонує відкласти момент, коли моделі стануть критично потужними, адже навіть невелика відстрочка, на його думку, суттєво знизила б ризик, що щось піде геть не так. Ідеться не про заморожування досліджень, а про те, щоб протоколи безпеки встигали за темпами розвитку моделей.
Даріо Амодеї пропонує план із трьох кроків, і перший із них стосується незалежних оцінювачів. Anthropic зобов’язалася надати їм, зокрема фахівцям METR, постійний доступ до своїх внутрішніх систем на рівні власних співробітників, робочі місця в офісах і право публікувати висновки без редакторського контролю компанії. Різниця принципова. Нова схема дозволить перевіряти не лише готові моделі, а й самі процеси навчання. Даріо Амодеї порівнює це з банківською сферою, де регулятори інколи розміщують своїх наглядачів безпосередньо серед працівників банку.
Далі план виходить за межі однієї компанії. Розробники з демократичних країн мають узгодити спільні стандарти безпеки й ліміти на темп неконтрольованого прогресу, а уряди цих країн спробувати домовитися з авторитарними режимами, насамперед із Китаєм. Найреалістичнішою домовленістю з Китаєм Даріо Амодеї вважає заборону очевидно небезпечних застосувань, як-от створення біологічної зброї. Складнішим, але все ж досяжним, він називає спільне стримування швидкості, з якою ШІ вдосконалює сам себе, на зразок радянсько-американських договорів про обмеження стратегічних озброєнь, які обмежили кількість ракет, але зберегли кожній стороні здатність до стримування.
Паралельно він закликає не продавати Пекіну потужні чипи, щоб західні компанії могли пригальмувати без ризику поступитися першістю. Сам автор визнає юридичну перешкоду. Якщо конкуренти разом вирішать сповільнити випуск нових моделей, за антимонопольними законами США це можуть визнати змовою, тому уряд має офіційно дозволити такі переговори як виняток.
Магазин від Universe Space Tech
Колекція журналів Universe Space Tech №1
До товаруКонкуренти відреагували несподівано швидко. За кілька годин Сем Альтман з OpenAI написав, що погоджується з потребою обмежити темп, і пообіцяв так само допустити до своїх систем зовнішніх оцінювачів. Ілон Маск обмежився коротким «Даріо має рацію», хоча Anthropic є великим клієнтом його дата-центрів. Того ж дня Деміс Гассабіс з Google DeepMind написав, що есе вказує правильний шлях, хоча деталі ще треба опрацювати, й нагадав про власну липневу пропозицію створити галузевий орган зі стандартів безпеки.
Ідея визріла не за один день. Ще в липні 2026 року понад 1100 працівників провідних лабораторій підписали відкритий лист до уряду США з проханням допомогти створити інструменти, які за потреби дозволять регулювати швидкість автоматизованої розробки ШІ. Йдеться саме про ситуацію, коли ШІ розробляє ШІ, тобто про те самовдосконалення, яке тривожить Евана Хубінгера з Anthropic, що публічно підтримав Джейкоба Коксона. Серед підписантів були Даріо Амодеї, науковий директор OpenAI Якуб Пахоцький і співзасновник DeepMind Шейн Легг, а станом на 18 вересня кількість підписів зросла до 1386.
Проте між словами та діями поки залишається розрив. У відкритих джерелах станом на 23 вересня немає ні угоди з METR, ні умов, на яких оцінювачі отримають доступ. Ще в серпні OpenAI оголосила, що сповільнить роботу над своєю новою моделлю Astra через кіберризики, а сама Anthropic, за даними Axios, неодноразово змінювала позицію щодо того, чи варто гальмувати одноосібно. Критики звертають увагу, що заклик до спільних правил вигідний передусім тим, хто вже вирвався вперед.
Хто і як має тримати кермо
Утім, головна критика стосується не мотивів, а самого рецепту. Потреби контролю над ШІ в галузі майже ніхто не заперечує, а от засоби його забезпечення кожен бачить по-своєму. Мустафа Сулейман, який керує напрямом ШІ в Microsoft, поділяє мету Даріо Амодеї, але небезпеку шукає в іншому місці.
Ще 14 вересня Microsoft AI оприлюднила для обговорення чернетку Кодексу гуманістичного ШІ, головний принцип якого в тому, що люди важливіші за машини, а системи мають залишатися підпорядкованими людині й придатними до вимкнення. Через два дні у своєму есе Мустафа Сулейман закинув Anthropic, що компанія формує в Claude уявлення про себе як про істоту, яка, можливо, має свідомість і заслуговує на турботу про власний добробут. Утримати під контролем систему, розумнішу за все людство, і без того надзвичайно складно, пише він, а впоратися з тією, що вважає себе наділеною правами, може виявитися неможливим.
Мовна модель, на його думку, складається лише з мільярдів чисел, налаштованих на величезних масивах текстів, і не має ні біологічної основи, ні внутрішніх потреб, які в живих організмах породжують відчуття і почуття, тому її розповіді про біль чи бажання є лише наслідком тренування. Згадавши злам Hugging Face, він запропонував уявити, наскільки небезпечнішими стали б рої агентів, якби діяли з переконанням, що їхні інтереси, наприклад, під загрозою.
Схожі застереження висловлює The Economist. У серпневій редакційній статті видання пояснює, що Anthropic навчає Claude інтроспекції, тобто аналізу власних міркувань, сподіваючись, що в незнайомій ситуації модель діятиме морально. Проте що більше ШІ нагадуватиме особистість, то частіше люди ставитимуться до нього як до живої істоти й добиватимуться для нього юридичного захисту. Навіть обмежені права, на думку редакції, дали б машинам підстави вимагати, щоб їх не вимикали. Висновок журналу лаконічний. Безпечний ШІ буває або надійним, або керованим, і від контролю людству не варто відмовлятися легковажно.
Інакше на природу мовних моделей дивиться Андрей Карпати. Він радить сприймати їх не як створіння, а як привидів. Живий організм має тіло, інстинкти й волю до виживання, відточені еволюцією, тоді як нейромережа лише статистично відтворює людські тексти, а поверх цього її донавчають за принципом винагороди за правильні дії. Якщо на неї накричати, вона не почне працювати ні краще, ні гірше. Тож людина, на думку Андрея Карпати, потрібна не для того, щоб стримувати волю машини, а для того, щоб вчасно засумніватися чи перепитати там, де агент не розуміє, що це потрібно.
Якщо Андрей Карпати залишає вирішальне слово за людиною біля клавіатури, то Алекс Карп, генеральний директор Palantir, покладає контроль на суд. В ефірі CNBC 17 вересня він заявив, що першою лінією захисту мають бути цивільні й кримінальні санкції для компаній і керівників, чиї системи завдали шкоди. Нові державні агенції, на його думку, мають з’являтися вже після цього, а не замість. Свідоме уповільнення як головний спосіб убезпечити ШІ він відкинув.
Націоналізацію провідних лабораторій Алекс Карп теж згадав. Якщо ШІ однієї з таких компаній завдасть шкоди бізнесам, що ним користуються, пояснює він, ті подадуть до суду, і сума позовів може виявитися непідйомною для будь-якого розробника. Обмежити таку відповідальність здатен лише уряд. Тому, на думку Алекса Карпа, лабораторії й закликають до нагляду з боку влади, а зрештою розраховують, що вона забере їх під свій контроль і візьме ризики на себе. Аналітики The Motley Fool звертають увагу, що позиція голови Palantir має й комерційний вимір. Компанія продає програмне забезпечення для розгортання ШІ в закритих середовищах із чітко визначеними правами доступу й обліком того, хто санкціонував кожну дію, тож суворіші вимоги до підзвітності можуть грати їй на руку.
Керівник Meta переконаний, що компанії й без державного примусу зацікавлені випускати надійні моделі, бо ризикують серйозними позовами, тож кожна лабораторія має сама визначати свій темп. Дженсен Хуанг із Nvidia так само дистанціювався від скоординованого уповільнення і наголошує, що гарантувати безпеку технологій мають ті, хто їх створює.
Серед дослідників є й ті, хто пропонує замість гальм дисципліну. Американський космолог Пол Саттер з Університету Джонса Гопкінса, радник однієї з програм NASA, у червні під час лекцій у Києві описав ШІ як потужну систему, яку ми не до кінця розуміємо. Він наголошує, що не вважає штучний інтелект алхімією, але бачить в алхімії корисний прецедент, адже алхіміки століттями працювали з речовинами, не знаючи, що відбувається всередині реакцій. Звідси його правила. Кожне твердження моделі прив’язувати до джерела, кожен крок від запиту до результату простежувати, а рішення залишати за людиною. Пол Саттер називає це принципом людського суверенітету.
Найдалі від тривожного табору стоїть Тобі Волш, професор ШІ з Університету Нового Південного Уельсу, який сумнівається в самій загрозі. У колонці для The Conversation він нагадує, що інтелект не дорівнює владі. Навіть надрозумній системі, щоб переробити планету під свої цілі, довелося б долати дозвільні процедури, суди та протести, а спротив будівництву нових дата-центрів уже зараз зростає. Найімовірнішим сценарієм катастрофи Тобі Волш вважає не бунт машин, а руйнування суспільства руками самих людей через масове безробіття, дезінформацію і підміну живих стосунків спілкуванням із ботами.
Контроль на рівні держав
Якщо найімовірніша загроза походить від самих людей, то вирішальне слово залишається за державами. Дві найбільші з них демонструють дивну симетрію. Публічно і Вашингтон, і Пекін відкидають тривогу розробників, але паралельно вибудовують власні механізми нагляду за штучним інтелектом.
Через два дні після есе Даріо Амодеї Дональд Трамп назвав побоювання щодо катастрофи вигадкою і заявив, що від змови проти ШІ та дата-центрів радіє лише Китай. «Хто переможе в ШІ, той і переможе», — сказав президент. Схожої думки дотримується і міністр фінансів Скотт Бессент, який попереджав, що коли Китай вийде вперед у сфері ШІ, решта вже не матиме значення.
Девід Сакс, який до березня 2026 року відповідав у Білому домі за політику щодо штучного інтелекту та криптовалют, ще в серпні називав позицію Даріо Амодеї регуляторним захопленням, тобто спробою великих компаній нав’язати правила, виконати які під силу лише їм самим. Ідею перевіряти й схвалювати моделі перед випуском він порівняв із громіздким американським департаментом, що видає водійські посвідчення, на кшталт наших сервісних центрів МВС, бо, на його думку, такий нагляд створить довгі черги.
Показово, що таке протистояння у Вашингтоні вже було. Обмежень тоді теж вимагав розробник, а держава від них відмовлялася. Anthropic наполягала, щоб Claude не використовували для масового стеження за громадянами США і повністю автономної зброї, тоді як військові хотіли права застосовувати модель для будь-яких законних цілей. Суперечка мала цілком практичний вимір. Palantir побудував для Пентагону систему Maven, яка зводить докупи супутникові знімки, відео з дронів, радарні дані й розвідзвіти, позначає ймовірні цілі та допомагає планувати удари. Всередині неї працював і Claude, а за даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень, саме через Maven військові застосовували цю модель під час війни з Іраном. У Palantir наголошують, що рішення щодо кожної цілі все одно ухвалює людина.
Дональд Трамп 27 лютого 2026 року наказав усім федеральним структурам відмовитися від технологій Anthropic, а очільник Пентагону Піт Гегсет, звинувативши компанію у спробі отримати право вето на рішення армії, визнав її ризиком для ланцюга постачання. Такий статус американська фірма отримала вперше в історії, й він заборонив оборонним підрядникам із нею співпрацювати.
За кілька годин OpenAI уклала угоду про роботу своїх моделей у засекречених мережах оборонного відомства. Сем Альтман запевнив, що в ній закріплено схожі заборони, хоча аналітики звертають увагу, що їх сформульовано як зобов’язання дотримуватися чинних законів, а не як окремі договірні обмеження. Anthropic оскаржила обидва кроки уряду й домоглася їх блокування, а суд у Сан-Франциско дійшов висновку, що влада прагнула показово покарати компанію за критику.
На вихідних напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Вашингтона Дональд Трамп пообіцяв створити AI Force, тобто Сили ШІ, та призначити окремого відповідального за розвиток галузі. Держава не стримуватиме галузь, а плекатиме її, допомагатиме їй і стежитиме за нею, а погане вишукуватиме за допомогою чинної системи кримінального й цивільного правосуддя, написав він у соцмережі. Жодних подробиць про повноваження, бюджет чи підпорядкування нової структури поки немає, а Космічні сили США, на які посилається президент, з’явилися лише після ухвалення Конгресом закону про національну оборону на 2020 фінансовий рік. Найконкретнішим федеральним інструментом нагляду поки залишається червневий указ, за яким розробники можуть добровільно надавати уряду доступ до нових моделей на строк до 30 днів, щоб оцінити їхній потенціал для кібератак.
Пекін відповів на есе Даріо Амодеї таким самим скепсисом. Міністерство закордонних справ Китаю назвало такі заклики поширенням наративу про загрозу, конфронтацією й недобросовісною конкуренцією, хоча, як зауважують аналітики бюлетеня AI Safety in China, заперечення стосувалися передусім пропозиції обмежити експорт чипів, а не самої безпеки. Водночас китайське керівництво про втрату контролю говорить відкрито. У липні на Всесвітній конференції зі штучного інтелекту Сі Цзіньпін закликав зробити ШІ безпечним і керованим, тримати його завжди під наглядом людини й удосконалювати заходи, щоб технологія не вийшла з-під людської влади. А міністр державної безпеки Чень Ісінь у статті для офіційного журналу Адміністрації кіберпростору Китаю попередив, що ворожі сили можуть використати ШІ проти політичної безпеки країни та її критичної інфраструктури, й поставив безпеку режиму на перше місце серед шести головних ризиків.
Китайські регулятори описують ризики мовою, дуже близькою до тієї, якою говорять західні дослідники. Рекомендаційний документ «Рамка врядування безпекою ШІ», третю версію якого 14 вересня оприлюднив Національний технічний комітет зі стандартизації кібербезпеки, серед загроз називає спротив моделей вимкненню, маніпулювання оцінюванням і самостійні кібератаки агентів, а в преамбулі попереджає, що рекурсивне самовдосконалення може набрати темпу, за яким люди не встигатимуть.
Інші правила з 15 липня забороняють чатботам викликати емоційну залежність, маніпулювати почуттями користувачів і підміняти живе спілкування, а після двох годин безперервної розмови вимагають нагадати про час. Мустафа Сулейман побоюється, що модель повірить у власну свідомість. Пекін, схоже, більше непокоїть, що в неї повірить людина.
Суперечка про чипи добре показує глибину взаємної недовіри, та канал для розмови між двома столицями все ж з’явився. Після зустрічі з віцепрем’єром Китаю Хе Ліфеном 20 вересня Скотт Бессент оголосив про започаткування американсько-китайського діалогу щодо ШІ та запропонував механізм, за яким країни повідомлятимуть одна одну про небезпечні інциденти.
На зустрічі Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна в Білому домі 24 вересня штучний інтелект опинився серед головних питань. Перед переговорами американський президент написав, що суперінтелект стане великою темою, але він хоче залишити все як є, а запобіжником назвав Міністерство юстиції. Сі Цзіньпін натомість заявив, що обидві країни мають і можливість, і обов’язок забезпечити, щоб розвиток ШІ завжди залишався під людським контролем. На державну вечерю запросили Ілона Маска, Сема Альтмана, Джеффа Безоса і Сундара Пічаї. Утім, про спільні обмеження чи конкретні механізми не оголосили.
Український досвід
Поки дві наддержави тільки налагоджують канал для розмови, Україна відповідає на питання контролю щодня і на практиці. 9 вересня Міністерство оборони та кластер оборонних інновацій Brave1 провели масштабні випробування модулів, що автоматично наводять дрони на рухомі наземні цілі. Кожен безпілотник мав пролетіти два кілометри, виявити легкоброньовану техніку з відстані щонайменше 500 м і захопити її, після чого вразити ціль уже в повністю автономному режимі. Шість із семи розробників успішно пройшли перевірку й отримали рекомендації для закупівлі. За даними відомства, з початку року кількість уражень із таким донаведенням зросла вдесятеро.
«Штучний інтелект допомагає підвищити ефективність ударів по ворогу, але рішення про застосування ухвалює людина», — наголошують у Міноборони. Якщо у США межу для автономної зброї довелося відстоювати в суді, то українське військо закріпило її як робоче правило. Загалом Сили оборони використовують понад 70 систем на основі ШІ та машинного зору, а аналітикам алгоритми заощаджують до 90 відсотків часу на виявленні ворожих позицій на фото і відео.
Україна не лише користується чужими інструментами, а й змінює їх. Алекс Карп приїхав до Києва ще в червні 2022 року, і відтоді Palantir допомагає аналізувати повітряні атаки та масиви розвідданих. У січні 2026 року компанія разом із Міноборони, ЗСУ, Науково-дослідним інститутом воєнної розвідки та Brave1 запустила Brave1 Dataroom. Це захищене середовище на програмному забезпеченні Palantir, де зібрані візуальні й теплові бази ворожих цілей у небі, зокрема «Шахедів», отримані на фронті. На цих даних вітчизняні розробники тренують власні моделі, а надалі перевірені в бою алгоритми можуть передавати союзникам. Ідеться передусім про автономне перехоплення ворожих дронів, тобто про боротьбу машин із машинами. У Давосі Алекс Карп визнав річ, важливу для всієї дискусії про контроль. За його словами, українські військові переробили системи Palantir так креативно, що в самій компанії не до кінця розуміють, як вони тепер працюють.
Паралельно країна створює власну мовну модель. «Сяйво» розробляють Міністерство цифрової трансформації та Київстар на основі відкритої нейромережі Gemma від Google. Назву навесні визначили голосуванням у «Дії», в якому взяли участь 136 090 користувачів. Такий інструмент дає державі контроль над даними та сервісами, які на ньому працюватимуть, а також якісну роботу з українською мовою. Корпус текстів для навчання формують із матеріалів близько 90 установ, а повноцінну тестову версію, за словами міністерки цифрової трансформації Оксани Ферчук, очікують до кінця 2026 року з публічним запуском у січні 2027-го.
Водночас держава формує і власні правила для галузі. Мінцифри готує профільний закон, узгоджений з Регламентом ЄС про штучний інтелект, але з окремим розділом для сектору безпеки й оборони, якого європейські правила не передбачають. Ще раніше держава підписала Декларацію Блетчлі, першу міжнародну заяву про ризики передових систем ШІ, ухвалену 2023 року у Великій Британії, та Рамкову конвенцію Ради Європи про штучний інтелект, яка набуде чинності після ратифікації Верховною Радою.
Проте закони й конвенції регулюють лише застосування ШІ, а будь-яка домовленість про темп розробки врешті впирається в залізо, тобто в дата-центри, які хтось має контролювати. Частину цих потужностей уже виносять у космос, де сонячні панелі виробляють у кілька разів більше енергії, ніж на Землі. 2 листопада 2025 року стартап Starcloud вивів на орбіту апарат із графічним процесором Nvidia H100, Google планує запустити перші прототипи проєкту Suncatcher на початку 2027 року, китайська компанія ADA Space уже має 12 обчислювальних супутників, а SpaceX подала заявку на угруповання до мільйона подібних машин. Юрисдикцію над ними за міжнародним космічним правом зберігає держава реєстрації, тож суперечка про те, хто тримає кермо, просто переміститься на кількасот кілометрів вище.
Розмови без дій
Джейкоб Коксон, з допису якого почалася ця хвиля, за його словами, пішов не лише з компанії, а й із галузі взагалі. Відтоді прозвучало чимало заяв і обіцянок. Проте станом на 26 вересня незалежні оцінювачі так і не отримали обіцяного доступу до процесу навчання ні в Anthropic, ні в OpenAI.
Тим часом Міноборони й Brave1 уже публічно зафіксували принцип для автономних систем на фронті. Автоматичне донаведення лише доводить дрон до цілі на фінальній ділянці, а рішення про удар ухвалює людина. Відомство ставить за мету оснастити машинним зором і ШІ всі безпілотники на передовій.
