Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало нову мінералогічну карту Марса. Вона демонструє розташування покладів глини та солей, які мають водне походження.
Мінерали водного походження
На Землі взаємодія води з різними породами призводить до формування різних типів мінералів. Наприклад, такі речовини, як смектит і вермикуліт, утворюються за участю відносно невеликої кількості води та здебільшого зберігають ті ж хімічні елементи, що й вихідні вулканічні породи. Коли води багато, породи можуть бути змінені сильніше. Розчинні елементи вилуговуються, залишаючи після себе багаті на алюміній глини — наприклад, каолін.
У цьому сенсі Марс не відрізняється від Землі. Коли в далекому минулому планета мала повноцінну гідросферу, вода активно взаємодіяла з гірськими породами, залишивши низку осадових відкладень. Ще десять років тому планетологи знали близько тисячі ділянок, покритих мінералами водного походження. Але нова карта планети, опублікована в недавньому випуску журналу Icarus, здатна змінити уявлення про її минуле. Вона містить інформацію про сотні тисяч областей із гідратованими мінералами, розташованими у різних куточках планети.
Сліди марсіанської води
Карта була створена на основі даних, зібраних спектрометрами OMEGA та CRISM, установленими на апаратах Mars Express та MRO. Ці інструменти ідеально підходять для такого завдання. CRISM має можливість отримувати детальні зображення поверхні з роздільною здатністю до 15 м/піксель, тоді як OMEGA здатний робити глобальні знімки Марса.
Нова карта наочно демонструє, що в минулому вода грала величезну роль у мінералогії Червоної планети та активно взаємодіяла з її поверхнею. Про це говорять численні відкладення глин, солей та інших гідратованих мінералів.
Раніше вчені вважали, що під час вологого період на Марсі виникло всього кілька типів глин, а потім, коли вода поступово висохла, по всій планеті утворилися солі. Однак, судячи з нової карти, цей процес був набагато складнішим. Вона демонструє змішання солей і глин, а також ділянки, де сіль, ймовірно, давніша за глину. Це говорить про те, що вода на Марсі зникла не миттєво, а в ході тривалого процесу.
За словами вчених, карта дає можливість планувальникам майбутніх місій підібрати найбільш відповідні місця для висадки пілотованих експедицій. Гідратовані мінерали досі містять молекули води. Її можна видобути й використовувати для пиття, отримання кисню та компонентів ракетного палива.
Якщо ж говорити про місії близького майбутнього, то багаті глиною місця вважаються найкращими кандидатами для пошуків слідів потенційного марсіанського життя. Саме тому ESA обрало плато Оксія в якості місця посадки марсохода Rosalind Franklin.
За матеріалами https://www.esa.int
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
