Зоря Барнарда, перебуваючи на відстані всього за шість світлових років від Землі, є об’єктом надзвичайного астрономічного інтересу. Цей червоний карлик став відомим завдяки відкриттю Едварда Еммета Барнарда, який виявив цю зорю в 1916 році. Здавалося б, що таке близьке світило мало бути помічене раніше, адже його зображення з’являлося на фотографіях, зроблених Гарвардською обсерваторією ще наприкінці 1800-х. Проте до Барнарда цьому ніхто не приділяв особливої уваги.
З моменту відкриття зоря Барнарда стала предметом інтенсивних досліджень і спостережень. Це одна з перших зір, у яких, як стверджується, є планети. Ще у 1970-х дослідження говорили про наявність у карлика газових гігантів, але єдиної думки серед астрономів не було. Потім у 2018 році астрономи виміряли радіальний рух світила та припустили наявність близькоорбітальної суперземлі. Теоретична планета отримала назву GJ 700 b. За розрахунками, вона має розміри більші за Землю у 3,2 раза.
Однак подальші спостереження розвіяли це відкриття, припустивши, що радіальні коливання, які спостерігалися, були спричинені сонячними спалахами. Нещодавні дослідження підтвердили, що зоря Барнарда не має близьких або потенційно придатних для життя планет, розмір яких перевищує 70% розміру Землі. Це робить її дещо винятковою серед червоних карликів, бо більшість з них мають планети. Наприклад, червона карликова зоря Кеплер-42, подібна за розміром і віком до зорі Барнарда, має щонайменше три земні планети.
Хоча зоря Барнарда не є сильним кандидатом на існування інопланетного життя, нещодавні дослідження приділили їй пильну увагу. Для цього був використаний 500-метровий сферичний телескоп з апертурою (FAST). Цей китайський телескоп є чудовим об’єктом інженерної майстерності та схожий на обсерваторію Аресібо, але значно більший. FAST особливо чутливий до частот, корисних для зв’язку на великі відстані, й тому він став ідеальним інструментом для пошуку інопланетян.
Під час дослідження вчені акцентували свою увагу на вузькосмугових випромінюваннях, які можна було б виявити від інопланетної цивілізації, якби вона спрямовувала радіосигнали до нас. Особливу увагу приділили сигналам, які, можливо, надходили від гіпотетичної планети Барнарда b, враховуючи допплерівські зсуви через відносний рух зорі та Землі.
На жаль, дослідження не принесло жодних доказів існування інопланетного сигналу. Однак це була важлива перевірка можливостей FAST. Майбутні дослідження, спрямовані на сусідні зорі з підтвердженими планетами в придатних для життя зонах, можуть мати більше шансів на успіх і принести нам важливі відкриття у пошуках іншого розумного життя в космосі.
Раніше ми пояснювали, чи можуть інопланетяни почути наші системи мобільного зв’язку.
За матеріалами universetoday.com.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine