Глибоке буріння на Марсі: ровер ExoMars шукатиме предків землян

У 2028 році Європейська космічна агенція (ESA) планує відправити на Марс марсохід ExoMars Rosalind Franklin, зібраний підприємством Airbus у британському Стівеніджі. Прибуття апарата на Червону планету очікується 2030 року. Головна місія марсохода — дати відповідь на запитання, чи існувало коли-небудь життя за межами Землі й чи не маємо ми з марсіанами спільного коріння.

Головною технологічною перевагою Rosalind Franklin буде унікальний бур, здатний проникати на глибину до 2 м під поверхню.

Усі попередні марсоходи досліджували зразки з поверхні або незначної глибини. Проте марсіанська поверхня протягом мільярдів років піддавалася безперервному бомбардуванню сонячною та космічною радіацією, яка руйнує будь-яку органіку. На глибині 2 м породи залишалися недоторканими й захищеними від радіаційного впливу.

Науковці не розраховують знайти живих організмів. Мета ровера — виявити біосигнатури: хімічні, молекулярні або структурні відбитки прадавньої біологічної активності з часів, коли Марс був вологим та придатним для життя.

Панспермія та спільні предки

Одному з найважливіших питань місії присвячена гіпотеза панспермії. На ранніх етапах існування Сонячної системи (приблизно 3,8–4,1 млрд років тому) Земля та Марс зазнавали інтенсивного метеоритного бомбардування. Породи, вибиті потужними ударами у космос, могли подорожувати між планетами.

За словами професорки планетарної мінералогії Сюзанни Швенцер, якщо марсіанські біосигнатури виявляться аналогічними земним, це може свідчити про наявність спільного предка. Якщо ж з’ясується, що життя на Марсі виникло незалежно, це доведе: біологія у Всесвіті є закономірним і поширеним явищем за наявності відповідних умов.

Рівнина Oxia Planum

Ровер приземлиться в районі екватора на рівнині Oxia Planum. Цю локацію обрали через багаті поклади стародавньої глини, яка сформувалася під тривалим впливом води близько 4 млрд років тому. Глиняні мінерали чудово консервують та зберігають органічні сполуки.

Для вибору точного місця буріння ровер використає цілий комплекс приладів:

• панорамну камеру від Університетського коледжу Лондона для аналізу рельєфу;
• інфрачервоний спектрометр Аберіствітського університету для визначення мінерального складу;
• радар підповерхневого зондування для оцінки шарів породи перед зануренням бура.

Самостійні рішення за мільйони кілометрів

Управління марсоходом у реальному часі неможливе. Радіосигнал від Землі до Марса прямує від 4 до 21 хвилини залежно від взаємного розташування планет. Через це Rosalind Franklin матиме високий рівень автономії.

Центр керування в Турині (Італія) надсилатиме загальні вказівки, але оминати перешкоди, вибирати шлях і проводити буріння апарат буде самостійно. Наразі інженери відпрацьовують алгоритми автономного руху та забору ґрунту в пустелі Табернас в Іспанії, чий сухопутний рельєф максимального подібний до марсіанського.

Раніше ми пояснювали, чому людство шукає життя на Марсі.

За матеріалами Daily Galaxy