Літнє сонцестояння — це астрономічна подія, яка відбувається раз на рік. Цьогоріч воно припадає на 21 червня (11:24 за київським часом). Сонцестояння має величезне культурне значення для багатьох народів, які з цієї нагоди відзначають різноманітні свята. В Україні таким святом є Івана Купала, хоча нині його дата не збігається з днем літнього сонцестояння і, відповідно, не припадає на найкоротшу ніч року.
Коли настає середина літа
Чергування літа із зимою пов’язане з тим фактом, що наша планета, рухаючись орбітою, повертається до Сонця то одним полюсом, то іншим. Для Північної півкулі літніми місяцями є червень, липень та серпень. Усі знають, що це означає: саме в цей час дні довгі, ночі — короткі, і загалом температура достатньо висока, бо Сонце може довго нагрівати землю.
При цьому тривалість світлового дня протягом літа спочатку зростає, а потім зменшується. Тож коли настає найкоротша ніч року?
У Північній півкулі це майже завжди ніч з 21 на 22 червня. Цей момент зазвичай називають літнім сонцестоянням. Чому майже завжди? Бо з погляду сучасної астрономії сонцестояння — це не просто найкоротша ніч у році, а конкретний момент, коли Сонце досягає найпівнічнішої точки екліптики, або ж коли воно у полудень перебуває точно в зеніті над північним тропіком. Фактично це те саме, бо Північний тропік за визначенням — це найпівнічніша паралель, на якій все ще можна побачити Сонце точно над головою.
При цьому момент сонцестояння можна визначити з точністю до хвилини. Наприклад, цього разу воно настане о 8:24 за Гринвічем (11:24 за київським часом) 21 червня, в неділю.
Однак минулого року воно відбувалося о 5:41 за київським часом того ж таки 21 червня, а у 2027 році вже настане о 17:10. Може воно відбуватися і 22 серпня.
Такі зміни пов’язані з тим, що тривалість одного обороту Землі навколо Сонця не точно відповідає календарним 565 дням. Насправді вона довша приблизно на 6 годин. Для того, аби це компенсувати у Григоріанському календарі, є високосні роки з їхнім додатковим днем. Саме тому сонцестояння кожного року відбувається на шість годин пізніше, а потім повертається у початкову точку.
Свято середини літа
Вчені вважають літнє сонцестояння початком астрономічного літа. Проте для більшості людей тисячі років тому це все ж була середина літа. І з нею різні народи пов’язували свята, присвячені Сонцю, яке наділялося містичними, а то й божественними атрибутами.
Найкраще це ілюструє Стоунгендж в Англії. Ми не можемо навіть приблизно уявити, якими були вірування та міфи людей, які тисячі років тому звели цю структуру з гігантських каменів. Однак майже не викликає сумнівів, що центральне місце в їхньому світогляді посідало Сонце, адже Стоунгендж і досі залишається одним із найкращих у світі місць для спостереження за сонцестояннями.
Саме під час літнього сонцестояння на світанку на центральний камінь усієї споруди падає світло. Звичайно, це не зовсім точно відповідає астрономічним спостереженням, проте, безумовно, є однією з найкращих візуалізацій цієї події.
У стародавніх германців це свято називалося Мідсоммаром — серединою літа. У багатьох інших народів воно також було пов’язане із сонцем, сила якого в цей час нібито досягала свого піка, а потім починала слабшати, щоб за пів року сягнути мінімуму під час зимового сонцестояння. Після цього сонячна міць знову наростала, формуючи найочевидніший і найзвичніший для людей річний природний цикл.
Саме із циклічністю тривалості світлої частини доби впродовж року багато в чому пов’язане наше уявлення про циклічність історії тощо. І ми, в Україні, теж маємо свято, пов’язане із силою Сонця як божества.
Івана Купала
Мова про Івана Купала. Хоча свою назву свято отримало від біблійного Івана Предтечі, по суті своїй воно є язичницьким. Якщо бути точним, то в церковному календарі присутній тільки Іванів день (24 червня), але значно відомішою за нього є ніч на передодні, коли й відбуваються всі ритуали, тісно пов’язані з вогнищем, водою та сонцем.
Власне, це нічне святкування є значно стародавнішим за християнське свято і, цілком можливо, останнє було прив’язане до першого.
При цьому вплив християнства на слов’янських землях був настільки потужним, що ми зараз не можемо навіть зі 100 % впевненістю сказати, як же звався слов’янський бог сонця, на честь якого і влаштовували всі святкування. Найімовірніше, що ім’я його було Ярило, хоча існують й інші можливі варіанти.
Звичайно, не можна не звернути уваги на той факт, що Івана Купала святкують не точно під час літнього сонцестояння, а за три дні після нього. Причина цього достеменно невідома, і щодо неї можна висувати різні припущення.
Найімовірніше, це пояснюється неточністю стародавніх вимірювань або тим, що для святкування обирали момент, коли скорочення світлового дня вже ставало помітним для всіх. Адже безпосередньо в дні сонцестояння його тривалість змінюється не дуже сильно.
У будь-якому разі ми знаємо інший приклад того, як язичницьке свято, прив’язане до астрономічної події, фактично злилося з християнською традицією. І там теж святкування відбувається із затримкою.
Йдеться про Різдво. Воно відзначається 25 грудня, за три дні після зимового сонцестояння і за пів року після Івана Купала. Чому саме склалося таке датування, однозначно пояснити важко. Водночас не викликає сумнівів символічний зв’язок між цими святами: згідно з християнською традицією, саме в ці дні відзначають народження Іоана Хрестителя та Ісуса Христа.
Іоан Хреститель є Предтечею саме відносно центральної фігури усього християнства. Тож не дивно, що саме після дня, присвяченого його народженню, ночі поступово стають довшими й холоднішими, аж поки ця тенденція не змінюється на протилежну напередодні Різдва, яке символічно асоціюється з відродженням життя та новою надією. У цьому сенсі літнє сонцестояння можна вважати точкою, від якої починається своєрідний відлік до зимових свят.
