Hubble зазнімкував η Кіля в ультрафіолетовому діапазоні

Зоря η (ета) Кіля є однією з найвідоміших змінних зір в історії астрономії. На початку XIX століття її блиск почав швидко збільшуватися. До 1843 року вона стала найяскравішим об’єктом нічного неба, не рахуючи Місяця, планет і Сіріуса. Астрономи назвали цю подію «Великим спалахом». Однак η Кіля сяяла недовго — вже за кілька років її яскравість почала зменшуватися. Зараз вона перебуває на межі видимості неозброєним оком.

Зображення Ета Кіля та туманності Гомункул, отримане телескопом Hubble. Блакитний колір відповідає світінню атомів магнію. Червоний — викинутій під час «Великого спалаху» речовині, в якій домінує азот. Джерело: NASA, ESA, N. Smith (University of Arizona) and J. Morse (BoldlyGo Institute)

У XX столітті астрономи виявили, що η Кіля оточена біполярною туманністю, що отримала назву «Гомункул». За багатьма ознаками вона складається з речовини, викинутої зорею під час «Великого спалаху». Спостереження показують, що вона розлітається зі швидкістю до 670 км/с. Порівнюючи, зроблені в різні роки знімки туманності, можна помітити поступову зміну її форми.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

За час своєї роботи телескоп Hubble неодноразово знімкував «Гомункула» в різних діапазонах електромагнітного спектра. Але, як виявилося, він все ще здатний дарувати сюрпризи. Під час недавніх спостережень в ультрафіолетових променях космічній обсерваторії вдалося виявити хмару, що оточує туманність, яка складається з атомів магнію, що світяться. Вона розташована там, де, як вважалося раніше, має бути порожня область.

За словами астрономів, відкриття може пролити світло на історію η Кіля. Імовірно, джерелом виявленої хмари, є наймасивніша зоря системи. Це вказує на те, що вона почала втрачати свою речовину ще до «Великого спалаху».

Згідно з сучасними уявленнями, спочатку система складалася з трьох компонентів. Один із них (η Кіля А) проеволюціонував і розпочав скидання своєї оболонки. У результаті сусідня зоря (η Кіля B) почала процес поглинання речовини сусіда. Це спричинило дестабілізацію всієї системи: η Кіля А перейшла на нову, більш витягнуту орбіту, тоді як η Кіля В і η Кіля С утворили тісну пару. Зрештою, злилися в єдиний об’єкт, що призвело до викиду величезної кількості енергії, який земні астрономи спостерігали як «Великий спалах».

Якимось чином система зуміла пережити ці грандіозні події. Втім, її доля все одно вирішена. Зоря, що утворилася в результаті злиття, в майбутньому перетвориться на наднову. Її спалах буде чудово видно на земному небі й напевно подарує нам видовище, яке не має аналогів у письмовій історії.

За матеріалами https://www.nasa.gov

Новини інших медіа
Астрономи знайшли джерело загадкових спалахів масивної зорі
Загадку згасання зореутворення перевірили на далекій групі галактик
Астрономи вперше побачили зникнення газового гіганта з поля зору
ALMA виявила три зоряних ядра на різних стадіях еволюції всередині однієї газової хмари
Нещодавно відкритий об’єкт заповнює проміжок між нейтронними зорями та чорними дірами
Аварія на першій хвилині польоту: як блискавка ледь не зірвала місію Apollo 12
Небачений масштаб для астрофізики: створена найбільша симуляція Всесвіту
На швидкості комахи: зонд Hera вивчає наслідки тарана астероїда Діморф
Starship уп’ятнадцяте вирушив в космос. Перший ступінь спіймати не вдалося
Джерелом дивних радіоспалахів виявився двійник Сонця поруч із пульсаром