Китайські інженери поділилися подробицями унікальної рятувальної операції в далекому космосі. Під час неї їм вдалося направити до Місяця пару експериментальних супутників DRO-A та DRO-B.
Апарати DRO-A та DRO-B були запущені 13 березня 2024 року. Вони мали вийти на далеку ретроградну орбіту (ДРО) навколо Місяця, після чого з’єднатися з раніше запущеним супутником DRO-L, що перебуває на низькій навколоземній орбіті. Основне завдання місії полягало в тестуванні технології міжсупутникового зв’язку і демонстрації корисності ДРО. На DRO-A також знаходився детектор для моніторингу гамма-сплесків.
Однак під час запуску розгінний блок «Юаньчжен-1» не зміг виконати своє завдання і вивести пару апаратів на задану орбіту. Вони опинилися на високоеліптичній навколоземній орбіті з набагато нижчим апогеєм, ніж планувалося. Що ще гірше, зв’язка супутників оберталася зі швидкістю один оберт на 1,8 секунди, що загрожувало їхній структурній цілісності.
У цій непростій ситуації фахівці місії виконали філігранну роботу з порятунку апаратів. Спочатку вони усунули обертання за допомогою двигунів DRO-B. Потім команда розробила план порятунку на наступні 40 годин. При цьому інженерам потрібно було врахувати складність орбітальної динаміки та гравітаційні збурення з боку Землі, Місяця та Сонця, а також вкрай обмежену кількість палива. Ще однією проблемою був час. У команди було лише кілька днів, протягом яких вони могли виконати перший маневр і сподіватися досягти ДРО.
Перший критичний запуск двигуна, що відбувся 18 березня, тривав 1 200 секунд. Він підняв апогей орбіти супутників зі 134 000 до 240 000 кілометрів. Протягом наступних чотирьох місяців DRO-A і DRO-B здійснили ще чотири орбітальних маневри, кілька додаткових корекцій курсу, а також використали гравітацію Місяця.
Усі ці зусилля завершилися успіхом. 15 липня 2024 року супутники успішно вийшли на задані орбіти, подолавши близько 8,5 мільйона кілометрів. 28 серпня апарати розділилися, після чого зазнімкували один одного. Виявилося, що через обертання сонячні панелі DRO-A були зігнуті майже на 90 градусів, а решітки DRO-B були схожі на «зламані крила», що бовтаються на дротах.
Але попри всі ці пошкодження, одержуваної енергії вистачило для роботи апаратів. Супутники успішно встановили мікрохвильові міжсупутникові вимірювальні канали зв’язку K-діапазону з DRO-L, створивши тим самим міжпланетну супутникову мережу, для роботи якої не потрібні наземні станції.
За матеріалами Spacenews
