В ордовицькому періоді Земля мала кільце, що нагадувало кільця Сатурна. Поступово випадіння його речовини могло призвести до масового вимирання. Такого висновку дійшла команда дослідників з Австралії та США.
Усі великі планети Сонячної системи мають кільця, і є припущення, що Марс міг мати кільце в минулому. У зв’язку з цим виникає питання, чи було в минулому кільце й у Землі? Міжнародна команда дослідників спробувала відповісти на це запитання. Вона звернула увагу на т. зв. ордовицький ударний сплеск: підвищену частоту падіння хондритних метеоритів на Землю в середині ордовицького періоду (приблизно 466 млн років тому). Загалом, наразі вдалося ідентифікувати 21 кратер, пов’язаний із цією подією.
Спочатку вважалося, що Земля зазнала бомбардування уламками 150-кілометрового астероїда, що зруйнувався в Головному поясі в результаті зіткнення. Але вивчивши розподіл кратерів, учені виявили, що в момент утворення всі вони перебували в межах 30° від екватора. При цьому 70% земної кори, яка потенційно могла б зберегти сліди ударів, лежить поза цією смугою.
Якби Земля дійсно зазнала бомбардування уламками, що летіли з поясу астероїдів, кратери були б розподілені випадково. Тому вчені дійшли висновку, що причиною події міг стати захоплений гравітацією нашої планети об’єкт, чия орбіта лежала нижче орбіт геостаціонарних супутників. Її висота поступово знижувалася, поки 466 млн років тому астероїд не перейшов межу Роша. У результаті він зруйнувався, а наша планета отримала тимчасове кільце. Його речовина потім поступово випала на Землю, утворивши ланцюжки кратерів в екваторіальних областях.
Якщо у нашої планети дійсно було кільце, воно могло вплинути на її клімат, заблокувавши частину сонячного світла, що призвело до зниження температури. Пил, що осідав в атмосферу, і регулярне падіння уламків теж сприяли охолодженню. На думку авторів гіпотези, все це могло спровокувати одне з найпотужніших за останні пів мільярда років заледенінь, що призвело до ордовицько-силурійського вимирання. Під час нього зникли до 85% усіх видів морських тварин.
Що цікаво, на момент цих подій у Сатурна ще не було його знаменитих кілець. Результати останніх досліджень свідчать, що їхній вік не перевищує 400 млн років.
За матеріалами www.sciencedirect.com
