З моменту свого заснування 1958 року NASA реалізувала безліч найскладніших проєктів. Pioneer, Voyager, Space Suttle, Cassini-Huygens, New Horizons, James Webb — це лише мала частина з втілених космічних програм та місій. Але були такі, які для NASA виявилися на межі можливостей. Ми склали ТОП-5 дивовижних космічних концепцій, котрі були забраковані через величезну вартість, технологічну нерозв’язність чи просто через надмірну амбітність.
AstraGate TransAstronautics
Корпорація TransAstronautics запропонувала план, який отримав назву AstraGate. Ідея проєкту полягала у дешевій транспортній системі між Землею та Місяцем. Замість використання палива система включала би передачу енергії та імпульсу між транспортними засобами, що прибувають і відлітають; це досягається за допомогою орбітальних станцій AstraGate.
Згідно з описом, система призначена для того, щоб зробити доступними подорожі до Місяця і назад людям середнього класу, на кшталт регулярних трансатлантичних подорожей на пароплаві. План був представлений програмою NASA Innovative Advanced Concepts (NIAC) у 2018-му та повторно у 2019 році. Обидва рази він пройшов у другий раунд, але не далі. Крейг Петерсон, системний інженер TransAstronautics Corporation, пояснив, що ця пропозиція була відхилена за сукупністю факторів. Головним із яких є неможливість реалізації на поточному етапі розвитку технологій.
MOLAB
На початку 1960-х, коли тривала підготовка до майбутніх місій Apollo на Місяць, NASA розглядала різні способи, якими астронавти могли б досліджувати місячну поверхню. Серед цих концепцій була амбітна Мобільна геологічна лабораторія, або скорочено MOLAB. Це був проєкт великого чотириколісного місяцехода. Крім забезпечення мобільності, він пропонував тимчасове місце проживання для астронавтів, а також служив науковою лабораторією.
Прототип був побудований та випробуваний у пустелі Нью-Мексико. Але за ваги 3700 кг, створений GM MOLAB був дуже громіздким. Доставити його на Місяць було б дуже дорого. Врешті-решт його надали Геологічній службі США, яка використала його для картування місцевостей корисних копалин та взяття проб ґрунту.
Ядерна ракета
З 1955 по 1973 рік США прагнули розробити ядерну ракету для використання в тривалих космічних місіях. За словами NASA, основна ідея полягала в тому, щоб використовувати ядерний поділ для нагріву рідкого водороду та викидати його у вигляді тяги зі швидкістю, яка б перевершила швидкість традиційних хімічних ракет. Початкова ідея полягала в тому, щоб створити атомний літак для ЗВС США. Але програма перемістилася на космічний напрямок.
Програма досягла свого передостаннього етапу створення прототипу ядерного двигуна для ракетних транспортних засобів (NERVA). Двигун NERVA був збудований і навіть випробуваний на землі. Але програма була закрита ще до того, як можна було провести будь-які льотні випробування.
Космічна колонія
Після успіху місій Apollo NASA звернула увагу на створення колоній за межами планети. Аерокосмічна адміністрація провела дослідження у NASA Ames 1975 року, дозволивши експертам та художникам поділитися своїм баченням того, якими можуть бути космічні колонії. Отримані концепції були досить сміливими. Деякі навіть включали повноцінні штучні середовища існування, в яких 10 тисяч людей могли «працювати, створювати сім’ї та жити нормальним життям». Колесоподібні космічні колонії імітували штучну земну гравітацію, дозволяючи створювати традиційні будинки з інфраструктурою, а також рослинність із водоймищами та навіть сільським господарством. Була надія, що перші такі колонії можуть з’явитися вже у 1990-х роках. Але ці ідеї були далекі від технічних можливостей людства.
Longshot
У 1988 році NASA спільно з Асоціацією космічних досліджень університетів представила попередній проєкт зонда для дослідження Альфи Центавра. Це потрійна зоряна система, розташована за 4,37 світлових років від Землі. Безпілотному 440-тонному зонду знадобилося б лише 100 років, щоб досягти найближчої до нашої зоряної системи. Але для реалізації потрібно було спершу розробити кілька технологій, щоб ця місія стала можливою, як визнали автори пропозиції.
Вони включали «імпульсний термоядерний двигун» та термоядерний реактор із тривалим терміном служби, здатний видавати потужність 300 кВт. Реактор зонда повинен був живити його систему зв’язку, дозволяючи йому передавати дані про властивості міжзоряного середовища, особливості Альфи Центавра і точніші астрометричні показання, що стосуються положення, руху та світності зір. На жаль, проєкт Longshot, як його називали, був відкладений до кращих часів, оскільки необхідні для місії технології залишалися поза досяжністю.
За матеріалами Gizmodo.
Нагадаємо, що раніше ми складали рейтинг ТОП-5 найбільш смертоносних екзопланет для людини.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
