Науковці дослідили розсіяне скупчення NGC 2506. Цей достатньо тривіальний для Чумацького Шляху об’єкт цікавить вчених через те, що світила, які його складають, утворилися одночасно. Тому на його прикладі дуже зручно вивчати, як маса та близькість сусідів впливають на зоряну еволюцію.
Розсіяне скупчення NGC 2506
Інколи навіть достатньо звичайні космічні об’єкти можуть розповісти цікаві речі про світ навколо. Нещодавно команда астрономів з Університету Вісконсін-Медісон і Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики опублікувала дослідження розсіяного зоряного скупчення NGC 2506.
Розсіяні зоряні скупчення — це групи зір, які народилися з однієї молекулярної хмари й продовжують разом кружляти Галактикою, зв’язані силами гравітації. При цьому вони не дуже вражають, адже зорі в них розташовані хаотично. Зрештою, всі вони розпадаються.
NGC 2506, також відоме як Caldwell 54, — одне з приблизно 1000 розсіяних зоряних скупчень, відомих у нашій Галактиці. Воно розташоване на відстані 12 700 св. років від нас, має радіус у 18,5 св. року й утворилося близько 2 млрд років тому; цей вік є середнім для подібних об’єктів.
Як еволюціонують зорі
Попри всю звичайність розсіяних зоряних скупчень, існує ціла програма їхнього вивчення. В її межах NGC 2506 і дослідили автори нової статті. Для цього вони використали 3,5-метровий телескоп обсерваторії Вісконсін-Індіана-Йель-NOIRLab. За його допомогою науковці уважно роздивилися 2400 зір цієї області простору і виділили серед них 320, власні швидкості яких дуже схожі, а значить, вони дійсно є членами скупчення.
Вчених у розсіяних скупченнях цікавить саме статистика зір різних типів. Річ у тім, що оскільки всі вони утворилися з однієї й тієї самої хмари, їхній вік не може бути різним. Усі відмінності мають полягати тільки у масі світил, їхньому оточенні й, можливо, неоднорідності хімічного складу «зоряної колиски», якщо така була.
Дослідження кожної з цих можливостей дає крихітний шматочок пазла, картини того, як взагалі працює зоряна еволюція. У випадку з NGC 2506 вчених особливо цікавили подвійні зорі. Їх виявилося 60 із періодами обертання від 1 до 7580 діб.
Вони виявили, що у скупченні явно не вистачає подвійних систем із періодами обертання меншими за 104 дні. Зате у складі подібних систем виявилося надзвичайно багато «блакитних луркерів». Ці неймовірно гарячі й масивні зорі цікаві тим, що еволюціонують надзвичайно швидко.
За матеріалами phys.org
