Телескоп NASA зазнімкував туманність у формі «примарної руки»

NASA опублікувала нове зображення пульсарної туманності MSH 15-52. Химерне утворення нагадує гігантську примарну руку.

Вибух з минулого

1500 років тому в однієї з масивних зір нашої галактики закінчилося ядерне паливо. Вона колапсувала, завершивши своє існування спалахом наднової. Результатом цієї події стало утворення надкомпактного об’єкта — нейтронної зорі, що швидко обертається і має дуже сильне магнітне поле. Такі об’єкти називають пульсарами.

Пульсарна туманність MSH 15-52 на знімку телескопа Chandra. Джерело: NASA/CXC/Stanford Univ./R. Romani et al. (Chandra); NASA/MSFC (IXPE); Infared: NASA/JPL-Caltech/DECaPS

Загалом пульсари являють собою природні лабораторії екстремальної фізики з умовами, які неможливо відтворити на Землі. Молоді пульсари можуть створювати струмені речовини й антиречовини, що викидаються від його полюсів, а також інтенсивний «вітер», що утворює т. зв. пульсарні туманності.

У 2001 році рентгенівська обсерваторія Chandra вперше провела спостереження пульсара, який утворився внаслідок загибелі зорі, а також туманності MSH 15-52, що оточує його. Вони розташовані на відстані 16 000 світлових років від Землі. З’ясувалося, що туманність має вельми незвичайну форму, яка нагадує руку. Пульсар розташований біля основи її «долоні».

Структура примарної руки

Два десятиліття потому NASA вирішила повернутися до цього об’єкта та провести нові спостереження як пульсара, так і туманності. Для цього був залучений нещодавно запущений рентгенівський телескоп IXPE.

Пульсарна туманність MSH 15-52. Комбіноване зображення телескопів Chandra та IXPE. Джерело: NASA/CXC/Stanford Univ./R. Romani et al. (Chandra); NASA/MSFC (IXPE); Infared: NASA/JPL-Caltech/DECaPS

Загалом IXPE вивчав примарну руку протягом 17 днів. Це його найтриваліший період спостереження за окремим об’єктом з моменту початку роботи. Аналіз зібраних телескопом даних дозволив астрономам створити першу карту магнітних полів MSH 15-52. За словами дослідників, заряджені частинки рухаються вздовж силових ліній, визначаючи основну форму туманності, подібно до розташування кісток у руці людини.

IXPE також представив дані про поляризацію рентгенівського випромінювання, які виявилися разюче великими, досягаючи максимального рівня, очікуваного з теоретичних робіт. Для досягнення такої сили, магнітне поле має бути дуже прямим і однорідним. Це означає, що у вітрі пульсара, який формує туманність, практично немає турбулентності.

Особливо цікавою особливістю MSH 15-52 є яскравий рентгенівський струмінь, спрямований від пульсара до «зап’ястя» в нижній частині зображення. Нові дані IXPE показують, що поляризація на початку струменя низька, ймовірно, тому, що це турбулентна область зі складними, заплутаними магнітними полями, пов’язаними з генерацією високоенергетичних частинок. До кінця струменя лінії магнітного поля випрямляються і стають одноріднішими, що призводить до збільшення поляризації.

Ці результати свідчать про те, що частинки отримують енергетичний імпульс у складних турбулентних областях поблизу пульсара біля основи «долоні» і стікають в області однорідного магнітного поля вздовж «зап’ястя» та «пальців». IXPE також виявив схожу структуру магнітних полів у Крабоподібної туманності та пульсара в Вітрилах. Це дає змогу припустити, що вона типова для подібних об’єктів.

За матеріалами https://www.nasa.gov

Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t. me/ustmagazine

Брудна планета: супутники розгледіли вкриті пластиком пляжі на Землі
На Сонці стався спалах категорії X2.3
Подвійний удар: учені знайшли сліди гігантського кратера на Венері
Прихована нестабільність у чорних дірах може зруйнувати традиційну теорію простору-часу
Денне приводнення: SpaceX назвала дату нового польоту Starship
Коли вся Земля перетворилася на багнюку
Китайська місячна ракета здійснить перший політ у 2026 році
Австралійська компанія Gilmour Space отримала дозвіл на перший орбітальний запуск
Вчені з’ясували, чому марсіанський ґрунт має таку кірку
Космічний апарат Hera надіслав моторошні знімки Землі з відстані 2 млн км