Зірки Малої Магелланової Хмари

На представленому зображенні, отриманому телескопом Hubble видно розсип світил, що водять до складу розсіяного скупчення NGC 330, розташованого на відстані 180 тисяч світлових років від Чумацького Шляху в галактиці Мала Магелланова Хмара.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Футболка, кепка та журнал Марс

До товару
Розсіяне скупчення NGC 330 (фото Hubble). Джерело: ESA/Hubble, NASA, J. Kalirai, A. Milone

Розсіяні скупчення складаються з кількох сотень або тисяч світил, утворених із однієї гігантської молекулярної хмари. Вони мають приблизно однаковий вік і хімічний склад, але з’єднані між собою відносно слабкими гравітаційними силами. Через це в процесі обертання навколо галактичного центру завдяки взаємодії з іншими об’єктами такі скупчення поступово розпадаються і їхні зірки стають частиною нормального населення Галактики.

Фото телескопа Hubble демонструє не тільки скупчення, але й деякі технічні особливості роботи цього інструмента. Якщо придивитися, можна побачити, що зірки на картинці оточені своєрідними «хрестиками» — так званими дифракційними променями. Це характерний оптичний ефект, що часто спостерігається на зображеннях, отриманих телескопами-рефлекторами. Він виникає через дифракцію світлового потоку на розтяжках, що підтримують вторинне дзеркало.

За матеріалами: https://esahubble.org

Новини інших медіа
Телескоп James Webb виявив аміак і несподіване похолодання на віддаленій гігантській планеті
Аномальний гібрид чорної діри та зорі збентежив науковців
Рятувальний апарат Link згорів після невдалої спроби порятунку телескопа Swift
Hubble здійснив ювілейний 200-тисячний оберт навколо Землі
Сонячні панелі на кремнії дозволять знизити вартість експлуатації супутників
Що приховують далекі галактики? Запрошуємо школярів на зустріч з астрофізикинею
Іспанський супутник ALISIO-1 спостерігає за нафтовою плямою навколо танкера Caroline Bezengi
Галактика M74 виявилася вдвічі більшою, ніж вважалося
Науковці виявили найхолоднішу лавову планету
Ванільне морозиво з посипкою: чому вчені більше не вірять у «чистий» Всесвіт