Початок листопада відзначений двома досить активними метеорними потоками — Південними та Північними Тауридами. Перший із них трохи слабший і має пік активності на початку місяця. Активність другого помітно вища й у максимумі, що припадає на 11-12 листопада, може сягати 20 метеорів за годину. Обидва ці потоки пов’язані з кометою Енке (2P/Encke), що має найкоротший орбітальний період з усіх відомих «хвостатих зірок»: вона повертається до Сонця кожні 3 роки та 4 місяці.
Ця знаменита «хвостата зірка» у каталогах короткоперіодичних комет має номер 2. Її першовідкривачем вважається француз П’єр Мешен, який помітив її 17 січня 1786 року. Але, як і «перший номер» кометного каталогу, названий на честь видатного англійського науковця Едмунда Галлея, вона отримала ім’я не того, хто її першим побачив, а того, хто розрахував її орбіту та довів її періодичність. Це зробив у 1819 році німецький астроном Йоганн Франц Енке. Йому було дещо простіше, ніж його попереднику — на початку XIX століття точність спостережень значно зросла і з’явилися досконаліші методи їх обробки. Всі появи комети Енке з 1818 року успішно спостерігалися, за винятком 1944-го, коли в астрономічні дослідження втрутилася Друга світова війна.
Орбіта комети Енке найближче підходить до орбіти Землі на відстань 0,173 а.о. (25,8 млн км). Це досить багато; тим не менше, 12-13 червня — у дні, коли наша планета проходить точку максимального зближення — спостерігається максимум найпотужнішого денного метеорного потоку ζ-Персеїд, причому траєкторії його метеорів дуже схожі на кометну орбіту.
Річ у тім, що ця орбіта поступово змінюється під дією сили тяжіння великих планет. Колись вона пролягала ближче до земної орбіти, й багато викинутих кометою сотні років тому частинок пилу досі рухаються «старим шляхом», маючи можливість зіткнутися з Землею. Той самий гравітаційний вплив, а також тиск сонячного світла та інші фактори змушують метеорний рій повільно розсіюватись у просторі, при цьому його переріз зростає, а число частинок на одиницю об’єму — навпаки, зменшується. Тому помітна кількість метеорів, пов’язаних із кометою Енке, спостерігається не лише в середині червня, але й у листопаді, коли мінімально можлива відстань до неї ще більша, але в цей час метеорні частинки потрапляють на Землю з нічного боку й ми можемо легко їх побачити.
Історія північної «гілки» рою Таурид ще цікавіша. Оскільки вона суттєво потужніша за південну, можна було б очікувати, що виникла вона пізніше, оскільки ще не встигла розсіятись. Але це суперечить даним про еволюцію кометної орбіти. Суперечка отримала своє вирішення у 2004 році, коли був відкритий невеликий астероїд розміром трохи менше кілометра, що отримав позначення 2004 TG10. Розрахунки його траєкторії вказують на те, що він, вірогідно, є фрагментом ядра комети Енке, який відділився від неї кілька тисяч років тому. Поступово їхні шляхи розійшлися, орбіта астероїда змінювалася повільніше (він має трошки довший період обертання навколо Сонця), в нашу епоху його мінімально можлива відстань до Землі складає лише 0,0225 а.о. (3,37 млн км), тому ми щорічно проходимо через досить щільну частину пов’язаного з ним рою. Майже напевно в далекому минулому 2004 TG10 теж виглядав як комета, утворював кому, хвіст і «розкидався» метеорами. Тепер на пам’ять про його «кометне минуле» залишився потік Північних Таурид. Так само колись і комета Енке, яку ще 1980 року можна було побачити неозброєним оком, повністю вичерпає запаси летких речовин у своєму ядрі та перетвориться на звичайний «мертвий» близькоземний астероїд. Наші не дуже далекі нащадки зможуть його спостерігати лише в потужні телескопи.
Як і Південні Тауриди, Північні мають свій денний «еквівалент» — досить потужний потік β-Таурид, максимум якого припадає на 29 червня. Деякі астрономи вважають, що саме до нього відносилося велике тіло, що ввійшло в земну атмосферу 30 червня 1908 року й пізніше отримало назву «Тунгуський метеорит». Згідно з наявними даними, він теж рухався з боку Сонця, а його відносна швидкість не перевищувала 30 км/с (для метеорів β-Таурид і ζ-Персеїд вона складає 29 км/с).
На жаль, кліматичні умови в Україні не дозволяють провести повноцінні щорічні спостереження Таурид — листопад у наших широтах зазвичай хмарний. До того ж нинішнього року небо в ніч максимуму буде сильно засвічено майже повним Місяцем. І взагалі суттєво більшою «популярністю» з метеорних потоків, піки активності яких припадають на кінець осені, користуються Леоніди. Кожні 32-33 роки вони прикрашають наше небо справжніми метеорними дощами потужністю в кілька тисяч або навіть десятків тисяч «падаючих зірок» на годину… але це вже інша історія.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
