Галактична м’ясорубка: центр Чумацького Шляху кишить мільйонами чорних дір

У самому центрі нашої Галактики, де причаїлася надмасивна чорна діра Стрілець A* (Sgr A*), відбуваються найекстремальніші процеси у Всесвіті. Цей регіон нагадує космічний вир, наповнений молодими зорями, розпеченим газом, пиловими хмарами та невидимими чорними дірами зоряної маси. Але спостерігати цей регіон у видимому світлі неможливо через щільні газопилові хмари, тому астрономи використовують інфрачервоні та радіотелескопи, щоб подивитися крізь ці природні перешкоди.

Циклічний процес «перемелювання» зір

Довго вважалося, що поблизу Sgr A* існує близько 300 чорних дір. Однак нове дослідження в журналі Astronomy & Astrophysics перевершує ці оцінки, пропонуючи революційну модель «зоряної м’ясорубки». Її суть полягає в унікальних умовах галактичного центру: надзвичайна густина газу та пилу сприяє масовому народженню зір-гігантів О- та В-типів. Ці велетні живуть яскраво, але вкрай недовго — через кілька мільйонів років вони вибухають як наднові, залишаючи після себе чорні діри. Викинута речовина стає будівельним матеріалом для нових зір, запускаючи циклічний процес.

Кожен новий цикл збільшує кількість чорних дір, перетворюючи регіон на космічне мінне поле. Згідно з моделлю, зіткнення між зорями та чорними дірами стають неминучими. Такі взаємодії «перемелюють» зорі, вивільняючи енергію для прискореного народження нових поколінь світил. Саме тому це замкнене коло й отримало метафоричну назву «галактична м’ясорубка».

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Неймовірна щільність чорних дір

Якщо теорія правильна, щільність чорних дір у центрі Чумацького Шляху сягає 100 млн на пк³ (кубічний парсек) — у мільйони разів більше за попередні прогнози. Доказом є аналіз статистичної ймовірності зустрічі зорі з чорною дірою. Найбільші зорі О-типу тут рідкісні, що вказує на їхнє руйнування, тоді як менші В-типи переважають через нижчий ризик зіткнень.

Цікаво, що модель також пояснює феномен гіпершвидкісних зір, які мчать зі швидкістю понад 1,6 млн км/год. Їхнє прискорення могло виникнути під час гравітаційних маневрів біля чорних дір у галактичному ядрі.

Хоча дослідження потребує додаткових підтверджень, воно відкриває нові горизонти для розуміння еволюції галактик. Можливо, саме ця «м’ясорубка» визначає долю зір у найекстремальніших умовах Всесвіту.

Раніше ми розповідали про те, наскільки великими можуть бути чорні діри.

За матеріалами Science Alert