Космічний телескоп James Webb дослідив джерело радіовипромінювання Стрілець С. Воно виявилося одним із найекстремальніших середовищ Чумацького Шляху. Тут, лише у 200 св. роках від надмасивної чорної діри, розташована велетенська газова хмара, в якій народжуються нові світила.
Екстремальне середовище у Чумацькому Шляху
Стрілець С — одне з найекстремальніших середовищ у Чумацькому Шляху. Ця хмарна область космосу розташована приблизно в 200 світлових роках від надмасивної чорної діри в центрі нашої Галактики. Тут масивна і щільна хмара міжзоряного газу і пилу за мільйони років обвалилася на себе, утворивши тисячі нових зір.
У новому дослідженні команда науковців використала спостереження космічного телескопа NASA Jammes Webb, щоб вивчити Стрілець С у безпрецедентних деталях. Дослідженням керували астрофізик Джон Баллі з Університету Колорадо в Боулдері, Семюел Кроу з Університету Вірджинії, Рубен Федріані з Андалузького астрономічного інституту в Гранаді та їхні колеги.
Отримані дані можуть допомогти розв’язати давню загадку про найпотаємніші ділянки Галактики, або про те, що вчені називають Центральною молекулярною зоною (ЦМЗ): у цьому регіоні висока щільність міжзоряного газу. Чому ж тут народжується менше нових зір, ніж колись передбачали вчені?
Дослідники виявили, що потужні лінії магнітного поля, схоже, пронизують Стрілець С, утворюючи довгі та яскраві нитки гарячого водневого газу, які трохи нагадують спагеті — явище, яке може сповільнити темпи зореутворення в навколишньому газі.
«Ця область розташована в частині Галактики з найвищою щільністю зір і масивними, щільними хмарами водню, гелію та органічних молекул, — говорить Баллі, професор кафедри астрофізичних і планетарних наук у Боулдерському університеті. — Це один із найближчих відомих нам регіонів з екстремальними умовами, подібними до тих, що існують у молодому Всесвіті».
Зоряні ясла
Дослідження проливає світло на бурхливе народження і смерть зір у Чумацькому Шляху.
Зорі зазвичай формуються у так званих молекулярних хмарах, тобто областях простору, що містять щільні хмари газу і пилу. Найближчий до Землі такий зоряний розплідник розташований у туманності Оріона, трохи нижче пояса Оріона. Там молекулярні хмари колапсували впродовж мільйонів років, утворюючи скупчення нових світил.
Такі активні місця зореутворення також пророкують власну загибель. Коли нові зорі зростають, вони починають випромінювати величезну кількість радіації в космос. Це випромінювання, своєю чергою, здуває навколишню хмару, позбавляючи регіон матерії, необхідної для створення нових зір.
«Навіть Сонце, як ми вважаємо, сформувалося в такому масивному скупченні, як це, — каже Баллі. — За мільярди років всі наші зорі брати й сестри віддалилися».
В окремому дослідженні, опублікованому сьогодні в тому ж журналі, автори занурилися у зростання протозір, що формуються в Стрільці. Їхні дані розкривають детальну картину того, як ці молоді зорі випромінюють радіацію і здувають газ і пил навколо себе.
Магнітні поля у зоні Стрільця C
У своєму дослідженні Баллі вивчив незвичний вигляд Стрільця С. Він пояснив, що в той час як туманність Оріона виглядає здебільшого гладкою, Стрілець С — зовсім інша. В цю область сплітаються десятки яскравих ниток, деякі з яких мають довжину в кілька світлових років. Ці нитки складаються з плазми — гарячого газу із заряджених частинок.
«Ми точно не очікували побачити ці нитки, — сказав Рубен Федріані, співавтор дослідження і науковий співробітник Інституту астрономії Андалусії в Іспанії. — Це було абсолютно несподіване відкриття». Баллі зазначив, що секрет ниток Стрільця С і природи його зореутворення, ймовірно, зводиться до магнітних полів.
Надмасивна чорна діра, маса якої приблизно в чотири мільйони разів перевищує сонячну, розташована в центрі Галактики. Рух газу, що закручується навколо цього бегемота, може розтягувати й посилювати навколишні магнітні поля. Ці поля,своєю чергою, формують плазму в Стрільці С.
Баллі підозрює, що Туманність Оріона більш гладка, оскільки розташована в набагато слабшому магнітному середовищі.
Науковці давно знають, що внутрішні області Галактики є важливим місцем народження нових світил. Але деякі розрахунки припускають, що цей регіон має виробляти набагато більше молодих зір, ніж ми спостерігаємо. У ЦМЗ магнітні сили можуть бути достатньо сильними, щоб протистояти гравітаційному колапсу молекулярних хмар, обмежуючи швидкість утворення нових зір. Попри це, час Стрільця С може добігати кінця. Зорі регіону вже здули більшу частину його молекулярної хмари, й цей розплідник може повністю зникнути за кілька сотень тисяч років.
За матеріалами phys.org
