Освоєнням космосу, зокрема й військовим, займаються не тільки США, Китай та їхні союзники. Індія, Ізраїль, Іран і багато інших країн теж уже вступили у космічний клуб і тепер вибудовують свої власні союзи у космосі.
Індія — новий гравець у сфері дослідження космосу
Це — продовження розповіді. Початок можна знайти тут: перша, друга, третя.
Ще 20 років тому Індію ніхто не сприймав як космічну державу. Здавалося, що в неї для цього занадто мало грошей і освічених людей. При цьому перша індійська ракета подолала лінію Кармана ще 1963 року, 1975-го на орбіту був виведений перший індійський супутник, а 1984-го перший громадянин цієї країни здійснив політ у космос.
Офіційно Індія залишалася нейтральною в суперечці США та СРСР. Але й супутник, і космонавта вона запустила за допомогою Радянського Союзу. При цьому паралельно ця країна будувала власний космодром ім. Сатіша Дхавана та ракети, що згодом почали виводити з нього космічні апарати на навколоземну орбіту.
Перший рішучий крок для виходу в лідери космічних перегонів Індія зробила 2008 року, коли запустила до Місяця свій зонд «Чандраян-1». Тоді це досягнення не сильно виділялося на тлі інших країн, але всього за шість років, у 2016-му, на орбіту навколо Марса вийшов апарат «Мангальян».
Індія стала третьою країною після СРСР і США, зонд якої дістався Червоної планети. На цьому шляху вона обігнала навіть КНР і Японію.
Подальший розвиток космічної програми нагадував цей процес у інших великих країн. Індійська організація космічних досліджень і розробок (ISRO) займається реалізацією мирних місій включно з міжпланетними, військові випробовують протиракетну зброю та запускають розвідувальні супутники.
Уся інноваційна діяльність віддана стартапам, які активно підтримує уряд. Приватні компанії донедавна могли похвалитися лише супутниками, але в листопаді 2022 року перша індійська приватна ракета майже досягла космосу.
У міжнародній співпраці Індія займає достатньо своєрідну позицію. Вона відкрита для контактів з іноземними приватними та державними організаціями Європи та США. З Китаєм і арабськими країнами її відносини є достатньо прохолодними.
Але головним партнером Індії в космосі досі лишається росія, яка все ще виступає для неї донором технологій. Через це з початком російсько-української війни та загострення протистояння у космосі Індія з нейтральної фактично перетворилася на союзника не тільки рф, а й Китаю, а її стосунки з західними державами стали напруженішими.
Ізраїль та його космічна програма
Окрема велика історія — космічна політика країн Близького Сходу. Вона настільки ж непроста, як і «земна». Традиційним партнером США у цьому регіоні виступає Ізраїль, тож можна було б чекати, що за своїми космічними можливостями він не поступається Японії чи Євросоюзу, однак до кінця 1980-х ця держава не мала навіть власного супутника.
Але коли це сталося, то це зразу був розвідувальний апарат, який Ізраїль вивів у космос за допомогою власного носія та зі свого космодрому. При цьому політика тут втрутилася навіть у механіку запусків.
Ізраїль — єдина країна світу, яка запускає свої космічні апарати назустріч напрямку осьового обертання Землі, тобто на захід, а не на схід. Через це на виведення кілограма корисного вантажу витрачається більше палива, ніж у будь-якій іншій країні. Але вибору в них немає. Адже якщо запускати ракети «як усі», то їхні перші ступені падатимуть на території сусідів, з якими ізраїльтянам і так доводиться регулярно воювати.
Не дивно, що в такій ситуації ізраїльська цивільна космічна програма невіддільна від військової. А щодо наявності протисупутникових ракет ця маленька держава вже багато років зберігає мовчання — так само, як вона не підтверджує та не спростовує наявність у себе ядерної зброї. Охочих перевірити це досі не знайшлося.
При цьому власне в дослідженні космосу ця держава донедавна не здійснила чогось особливого. Але 2018 року приватна ізраїльська компанія зробила те, на що до неї не наважувалися навіть стартапи з Китаю та США. Вона запустила до Місяця науковий зонд «Берешит». Під час спроби посадки він розбився, але все одно це було заявкою на те, що завдяки приватним компаніям Ізраїль може спробувати наздогнати лідерів.
Космічна програма Ірану
Традиційним антагоністом Ізраїлю в космосі є Іран. Саме проти його космічних апаратів насамперед спрямована ракетна зброя, в існуванні якої Ізраїль не зізнається. Причина цього — не лише ідеологічні та релігійні суперечки, але й союзницькі відносини Ізраїля зі США, для яких Іран є ворогом.
Через свою міжнародну позицію Іран реалізовував космічну програму у повній ізоляції від західних країн. Певну технічну підтримку в розробці відповідних технологій йому надали росія та Китай, але близьким союзником обох до 2022 року країну аятолл назвати було важко.
Проте свій перший супутник на власній ракеті та з власного космодрому Іран запустив 2009 року. Відтоді країна здійснила ще кілька стартів, але стабільної можливості виводити на орбіту свої апарати так і не досягла. Попри це, вона вважається однією з головних загроз у навколоземному просторі для країн космічного світу, хоча переважно її сателіти розгорнуті проти найближчих сусідів.
Арабські країни
Супротивником Ірану в космосі є не тільки Ізраїль, а й сусідні арабські країни, особливо Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія. Попри ворожнечу з єврейською державою, вони мають дружнє ставлення з боку США та готові вкладати у космічні дослідження чималі кошти.
Наразі їхні досягнення досить скромні. Вони обмежуються власними супутниками, запущеними за допомогою чужих ракет, і астронавтами, які літали на чужих космічних кораблях. ОАЕ — практично єдина з арабських держав, що змогла здійснити прорив у космос власними силами. Йдеться про виведений у лютому 2021 року на орбіту навколо Марса науковий зонд «Аль-Амаль». Але цим амбіції Еміратів не обмежуються. 2024 року має стартувати їхня місія до Місяця.
Фактично на Близькому Сході відбувається космічне протистояння зразу трьох сил, кожна з яких у будь-який момент може використати свою перевагу в космосі проти двох інших. Їхні можливості можуть видатися смішними. Однак варто нагадати, що застосування протисупутникової зброї потенційно може спричинити небезпеку навіть для цивільної орбітальної інфраструктури вже зовсім нейтральних країн.
Дві Кореї
Схожа ситуація склалась і на Далекому Сході. Тут основними антагоністами є дві Кореї, кожна з яких прагне залишитися єдиною та готова розширити земне протистояння у космос. КНДР (Північна Корея), якою правлять прихильники комуністичної ідеології, розвивають свою космічну програму у повній ізоляції, користуючись підтримкою вже згаданих росії, Китаю й Ірану.
Південна Корея переважно будує ракети й супутники, спираючись на власні можливості. Причиною цього є те, що дві корейські держави перебувають у трикутнику між Китаєм, росією та Японією. І зайве дратувати потенційних супротивників, надаючи військово-космічну підтримку союзнику, США не поспішають.
Проте обидві країни мають власні розвідувальні супутники, космодроми та носії. Повноцінними космічними державами їх назвати поки не можна, але вони, вочевидь, значно покращать свої можливості у найближче десятиліття.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
