Марс і супутник Сатурна Титан становлять спільний науковий інтерес: обидва світи можуть похвалитися річковими руслами, подібними до тих, що протікають на нашій планеті. Хоча водні мережі Марса давно висохли, на поверхні Титана досі протікають річки, але не з води, а з рідкого метану та етану. Обидві планети представляють науковий інтерес, оскільки вони можуть розкрити роль річок у формуванні навколишнього середовища планети та підказати, де шукати життя за межами Землі.
Група дослідників підрахувала висохлі канали на Марсі та активні ділянки Титана, використовуючи зображення з космічних апаратів. Дослідження команди було опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Дослідники на чолі з планетологом із Массачусетського технологічного інституту Тейлором Перроном розрахували швидкість течії річок на Марсі й Титані, використовуючи рівняння, спочатку розроблені для вимірювання швидкості течії у водних шляхах Землі. Рівняння були адаптовані для застосування до Марса та Титана, зокрема, до річок, які впадають у величезні озера супутника, і висохлих річкових дельт, які впадають у кратери на Червоній планеті, де, як вважається, колись були озера.
Дослідники виявили, що річки, ймовірно, протікали протягом 100 тис. років у кратері Гейла, де досі блукає марсохід Curiosity, і щонайменше мільйон років навколо кратера Єзеро, де марсохід Perseverance шукає ознаки давнього мікробного життя.
«Марсіанські річки, які ми вивчали, були не просто швидкоплинними. Схоже, вони протікали впродовж тривалих періодів часу, коли могли підтримуватися умови, сприятливі для життя. Швидкість течії в річках, які ми вивчали на Титані, може бути такою ж, як і у великих річках на Землі, хоча Титан менший за нашу планету», — розповів Перрон.
Дивовижний світ на Титані
Карти Титана відкрили дивовижний світ, сповнений масивних піщаних дюн, метанових дощів і вуглеводневих морів. Хоча Титан багато в чому чужий, він має атмосферу, протікає річками та морями, що робить його напрочуд схожим на Землю. Знімки Титана, зроблені нині списаним космічним апаратом «Кассіні», відкрили раніше невідомі аспекти планети, яка оповита густою атмосферою. Космічний апарат «Гюйгенс» навіть здійснив посадку на поверхню Титана у 2005 році та встиг надіслати знімок на Землю.
«Титан — найбільш схоже на Землю місце», — сказав Семюель Берч, планетолог із Массачусетського технологічного інституту та провідний автор дослідження.
Поки наступна місія Dragonfly не прибуде на Титан приблизно в 2030-х роках, вченим доведеться працювати здебільшого з даними «Кассіні», щоб зрозуміти поверхню Титана. За словами Перрона, місія орбітального апарата до Титана дасть дослідникам можливість побачити його, ніби вперше одягнувши окуляри.
Наразі залишаються питання, зокрема, чому на Титані бракує річкових дельт. Річки на супутниках здатні переносити велику кількість рідкого метану та етану і мають багато осаду, але не утворюють таких багатогранних особливостей, як земні водні шляхи. Дослідники все ще працюють над тим, чому так відбувається, і, ймовірно, це допоможе науці краще зрозуміти Титан.
Раніше ми повідомляли про те, що на Марсі існували найглибші та найшвидші річки у Сонячній системі.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
