У вересні 2022 року місія DART увійшла в історію після контрольованого зіткнення космічного апарата з астероїдом. Ця аварія довела передбачені теоретичні моделі, що кінетичний удар може збити з курсу потенційно небезпечний астероїд, який націлений на Землю.
Місія DART також надіслала на Землю світлини вкритої уламками поверхні своєї цілі — Діморфа, супутника більшого астероїда Дідима. Ці знімки не лише використовувалися вченими для того, щоб уявити процедуру посадки на Діморф, а й викликали законний інтерес до того, як це — ступити на астероїд або подібний космічний камінь.
Планетологиня Європейського космічного агентства Наомі Мердок у своєму відео пояснює, як відбувається дослідження астероїда. Також вона пояснила, з якими проблемами зіткнуться астронавти, які намагатимуться ступити на Діморф.
Низька гравітація — величезна небезпека
Першою проблемою 170-метрового астероїда є його поверхня, вкрита величезними валунами, які становитимуть перешкоду для пересування. Інший ризик полягає у тому, що астронавти можуть провалитися під поверхню астероїда, як тільки ступлять на нього. Коли місія NASA OSIRIS-REx відвідала астероїд Бенну в 2020 році, відеозапис її посадки показав, що нога посадкового апарата майже повністю занурилась. Виявилось, що Бенну — це астероїд з уламків, настільки нещільно упакований, що він нагадує клубок із пластикових м’ячиків у дитячому басейні.
«Багато залежить від структури астероїда. У випадку з твердою поверхнею астронавт може дуже високо підстрибнути та більше ніколи не спуститися на поверхню астероїда, тому що перевищить місцеву першу космічну швидкість. А у випадку м’якої поверхні може просто потонути. На астероїді Бенну, який відвідав апарат OSIRIS-REx, ви б явно потонули, якби стрибнули на його поверхню занадто жорстко», — пояснив директор із досліджень Обсерваторії Лазурного берега Патрік Мішель.
Ще один ризик, з яким може стикнутись астронавт, що прагне прогулятися по астероїду, полягає в низькій гравітації цього небесного тіла. На Землі ми не надто переймаємося цим питанням, оскільки гравітація нашої планети сильно тримає нас. Для тіл з набагато меншою масою гравітація може бути недостатньою, щоб астронавти втримались на такій поверхні. Наприклад, сила тяжіння Діморфа становить менше мільйонної частини сили тяжіння Землі. Тому достатньо підстрибнути з поверхні астероїда зі швидкістю лише 6 см/с, щоб відправитись на його орбіту.
Космічне запаморочення
Це означає, що астронавти, які досліджують астероїд, можуть використовувати шипи або кішки, подібні до тих, які застосовують альпіністи, щоб залишатися прикріпленими до астероїда. Крім того, астронавти можуть використовувати систему двигунів, щоб ковзати поверхнею космічної скелі.
Під час дослідження астероїдів астронавтам також доведеться мати справу із запаморочливими ефектами неба над ними, що постійно змінюється, тому перебування на такій поверхні може навіть дезорієнтувати.
Може сплинути багато часу, перш ніж астронавти здійснять висадку на перший астероїд. А поки ESA продовжуватиме досліджувати ці космічні скелі зондами. Запланована на жовтень 2024 року, місія Hera відправить два апарати розміром з коробку для взуття — Juventas і Milani — до Діморфа. Hera має вивчити, як зіткнення з DART вплинуло на пару астероїдів і кратер, що залишився після нього. Вихід на орбіту навколо своєї цілі запланований на 2026 рік.
Раніше ми повідомляли про те, які скарби приховують у собі астероїди.
За матеріалами ESA.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
