Польський виробник Łukasiewicz-ILOTу межах розробки нових ракетних двигунів випробовує свій новий виріб TLPD. Його особливістю є інжектор оригінальної конструкції, який дозволяє змінювати його тягу у широких межах.
Польський двигун
Європейська космічна агенція (ESA) продовжує випробовувати нові ракетні технології, які можна буде застосувати у майбутніх польотах. Цього разу в центрі уваги опинилися польські інженери з компанії Łukasiewicz Research Network — Institute of Aviation (Łukasiewicz-ILOT). Разом зі своїми колегами вони розробили двигун Throttleable Liquid Propulsion Demonstrator (TLPD).
Дослідний зразок двигуна вже готовий, і зараз фахівці випробовують його на демонстраційному майданчику Łukasiewicz-ILOT. Він має одразу дві цікаві особливості. Перша — це використання у якості пари «паливо — окислювач» етанолу та перекису водню.
Більшість старих ракет працює на токсичних гептилі й тетраоксиді азоту, вони дають гарну тягу, але надто небезпечні. Альтернативою є кріогенні або напівкріогенні конструкції, в яких використовується рідкий кисень, а інколи — і водень. Проте вони потребують розміщення всередині потужних холодильних установок і запальника.
Їхній запуск завжди пов’язаний із небезпекою вибуху. Тому повторно запускати їх у космосі достатньо ризиковано. На відміну від цих пристроїв, у нового двигуна таких проблем немає. Він одночасно і не потребує кріогенних установок, і не створює токсичних викидів.
Друга особливість TLPD полягає у використанні нового інжектора штифтового типу. Він дозволяє не лише ефективно змішувати паливо та окислювач і вприскувати їх у камеру згоряння з високою швидкістю, а й змінювати масштаби цього процесу в широких межах. Завдяки цьому можна регулювати його тягу від 20 до 110% від номінальної.
Що показали випробування
Власне, тестування нового інжектора і були головним елементом випробувань, які фахівці Łukasiewicz-ILOT провели нещодавно. З максимальною тягою у 5 кН TLPD ідеально підходить для використання на верхній ступінь ракет-носіїв. Однак можливість регулювання тяги значно розширює галузь його використання.
Річ у тім, що для маневрів у космосі треба зовсім невелика тяга. Її новий двигун може забезпечити на мінімальних режимах роботи. А ось для посадки на Місяць чи Землю йому знадобиться вся його потужність, і саме можливість керованого приземлення спонукає інженерів експериментувати з тягою.
Під час статичних випробувань двигун напрочуд вдало виконав основну програму. Він здійснив 17 імпульсів тривалістю 10 с кожен за сталої тяги. Оскільки жодних проблем не було виявлено, фахівці перейшли до наступного етапу. Було здійснено ще два імпульси тривалістю 15 с. Під час кожного з них тяга змінювалася у межах від 20 до 80% від номінальної.
І знову жодних проблем не виявили. Тепер інженери перемонтують двигун, проаналізують результати й перейдуть до подальших випробувань. Під час них імпульси будуть значно тривалішими.
За матеріалами phys.org
