Історію нинішньої незалежної Української держави прийнято рахувати від 24 серпня 1991 року, коли Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. З того часу на Землі відбулося безліч різноманітних подій, але й небо продовжувало дарувати нам цікаві та мальовничі явища. Спробуємо згадати найвизначніші з тих, які можна було спостерігати з території нашої країни за останні 32 роки.
Сонце та Місяць
Наш природний супутник рухається навколо Землі еліптичною орбітою, що постійно змінюється під дією гравітації Сонця та планет, і часом підходить до нас особливо близько. 14 листопада 2016 року центри Землі та Місяця розділяло 356 509 км — це була найменша відстань між ними з середини XX століття. 14 березня 2002-го цей показник, навпаки, сягнув максимуму за 10 попередніх років і склав 406 705 км.
Щоб побачити Місяць на тлі диску денного світила, мешканцям незалежної України довелося чекати 21 травня 1993 року — тоді у Північній півкулі Землі спостерігалося часткове сонячне затемнення. В Києві Сонце виглядало лише трошки «щербатим», оскільки воно було закрите місячним диском менш ніж на 10% діаметру. На півночі України фаза була трохи більшою й сягнула 13%.
11 серпня 1999 року місячна тінь пройшла по Європі, Туреччині, Близькому Сходу й Індії. Повне сонячне затемнення змогли побачити майже мільярд людей у 16 країнах. На півдні Одеської області спостерігалися його часткові фази величиною до 97%. Це було найбільше «закриття» Сонця Місяцем за часи незалежності України й до сьогодні, але все-таки цього недостатньо для появи сонячної корони. В Києві величина затемнення склала 83%.
Затемнення 1 червня 2030 року в Криму та на півдні Донецької області буде кільцеподібним із фазою 94,5% — Місяць повністю вступить на диск нашого світила, але, оскільки його видимий діаметр буде меншим за діаметр Сонця, навколо нього залишиться яскраве сонячне кільце. Найближче повне затемнення на території України очікується в далекому 2061-му.
З місячними затемненнями Україні «щастить» трохи більше. Вже 9 грудня 1992 року — через рік і один день після Біловезьких угод, що поклали край СРСР — Місяць повністю занурився у земну тінь, причому від початку входження в неї до закінчення виходу минуло 3 години 29 хвилин. На жаль, над більшістю українських земель у ту ніч були хмари, й побачити це небесне явище вдалося небагатьом.
А в ніч із 27 на 28 липня 2018 року з території України від початку до кінця було видно найдовше повне місячне затемнення XXI століття — його тіньова фаза тривала майже 3 години 55 хвилин.
Марс
У той же день, 27 липня 2018 року, мало місце протистояння Марсу, причому не просте, а велике — воно відбулося поблизу перигелію, коли Червона планета підходила до найближчої до Сонця точки своєї орбіти. Відповідно вона підійшла досить близько до Землі й сяяла у нашому небі як дуже яскрава помаранчева зірка низько над південною частиною горизонту.
Втім, це не було найтісніше зближенням Марсу з Землею за часів незалежності України. Ближче за все він опинився рівно на її 12-ту річницю — 24 серпня 2003-го, під час протистояння, яке світові ЗМІ назвали «Найвеличнішим». Того дня нас відділяло від нього 0,3727 а.о. (55,76 млн км), що стало абсолютним мінімумом за понад 60 тис. років.
Юпітер
Перше протистояння найбільшої планети після проголошення української незалежності — конфігурація, коли з Землі її видно найкраще — відбулося 28 лютого 1992 року. Загалом юпітеріанські опозиції відбуваються один раз на рік, але винятком став 2001-й, що саме «вклався» між протистояннями 27 листопада 2000-го та 1 січня 2002-го.
В середині липня 1994 року Юпітер став «ареною» рідкісного небесного шоу: майже три десятки уламків комети Шумейкерів-Леві-9 (D/1993 F2 Shoemaker-Levy 9), попередньо захопленої та зруйнованої могутньою гравітацією газового гіганта, послідовно входили в його атмосферу зі швидкістю майже 60 км/с. Темні плями, залишені ними після падіння, спостерігалися ще понад два роки. Відтоді астрономи як мінімум тричі помічали зіткнення комет або астероїдів із Юпітером, але всі ці події були значно менш масштабними.
25 вересня 2022-го найбільша планета опинилася на відстані 3,9526 а.о. (591,3 млн км) від Землі — це було найтісніше зближення з нею після 1963 року.
Сатурн
Майже весь 1995 рік «володар кілець» мав незвичний вигляд — його кільця були розташовані таким чином, що з Землі ми їх бачили практично з ребра. Оскільки товщина сатурніанської кільцевої системи не перевищує кількох кілометрів, для наземних спостерігачів вона на деякий час просто зникла. Пізніше кільця знову з’явилися, пройшли фазу максимального розкриття, а 2009-го, коли на Сатурні настало чергове рівнодення — знову ненадовго перестали бути видимими. Наступне подібне зникнення очікується вже наступного року.
Найближче до Землі за часів незалежності Сатурн перебував 17 грудня 2002 року, коли його відділяло від нас 8,052 а.о., тобто 1 млрд 205 млн км. Аби подолати таку відстань, променю світла чи радіосигналу потрібно летіти годину й сім хвилин.
Внутрішні планети
Найцікавіші та найрідкісніші явища за участю двох планет, розташованих до Сонця ближче, ніж Земля — їхні проходження по сонячному диску (транзити). У Меркурія з його коротким періодом обертання вони трапляються відносно часто. З території незалежної України можна було побачити завершення транзиту 7 листопада 1993 року, транзит 7 травня 2003-го спостерігався від початку до кінця, 9 травня 2016-го та 11 листопада 2019-го Меркурій залишив диск нашого світила вже після його заходу. Наступний меркуріанський транзит очікується 13 листопада 2032 року.
Венера «відвідує» Сонце значно рідше, її транзити йдуть парами з інтервалом у 8 років, розділеними проміжками у 105 або 121 рік. Через це протягом XX століття жодного венеріанського транзиту з Землі не спостерігалося — перший із них відбувся 8 червня 2004-го. Його було чудово видно з території України. Транзит 6 червня 2012 року для українських спостерігачів розпочався ще до сходу Сонця, але його кінець вдалося побачити в тому числі в Києві, незважаючи на те, що кілька попередніх днів у місті трималася хмарна погода. Тепер появи найближчої планети на тлі сонячного диску доведеться чекати до 11 грудня 2117-го.
Астероїди
8 грудня 1992 на відстані 0,0242 а.о. від Землі пройшов астероїд Тутатіс (4179 Toutatis), відкритий чотирма роками раніше. Це було перше натуральне тіло кілометрових розмірів, що підійшло до нашої планети настільки близько за часів незалежності. Зараз відомо, що його довжина складає близько 4,3 км. Прольоти Тутатіса повторювалися кожні 4 роки, й нарешті 29 вересня 2004-го він наблизився до нас трохи більше ніж на 1,5 млн км. Тоді його блиск перевищив 9-ту зоряну величину. Після 2016 року тісні зближення з ним припинились і відновляться лише у 2069-му.
Найбільшим астероїдом, що пролетів повз Землю всередині місячної орбіти з серпня 1991 року (й узагалі відтоді, як ведуться подібні спостереження), лишається 300-метровий об’єкт 2005 YU55. 8 листопада 2011-го він пройшов у 324 тис. км від нас. Приблизно такий самий розмір має славетний Апофіс (99942 Apophis), який 13 квітня 2029 року опиниться на відстані близько 32 тис. км — це менше радіуса геостаціонарної орбіти. При цьому його чудово буде видно неозброєним оком, у тому числі з території України.
На даний момент без допомоги астрономічних інструментів ми мали можливість спостерігати лише один астероїд — Весту (4 Vesta). У червні 2018 року її блиск сягнув 5,3 зоряної величини.
Комети й метеори
Першою «хвостатою зіркою», яку можна було побачити з території незалежної України неозброєним оком, стала комета Свіфта-Таттла (109P/Swift–Tuttle) — «батьківська» комета легендарного потоку Персеїд, що повернулася до Сонця в кінці 1992 року, після чого знову попрямувала на далекі околиці Сонячної системи. Її наступне повернення очікується у 2126-му. Між іншим, під час її прольоту Персеїди суттєво активізувались: у 1993 та 1994 роках їхня інтенсивність у максимумі сягала кількох сотень метеорів за годину.
Повернення навесні 1998 року комети Темпеля-Таттла (55P/Tempel-Tuttle), період якої складає 33 роки, спричинило потужні метеорні дощі Леонід. З 1999 по 2002 рік 17-18 листопада за умови чистого темного неба можна було побачити понад тисячу «падаючих зірок» за годину. Зараз цей потік демонструє помірну активність, її зростання очікується у 2030-му.
Комета Швассмана-Вахмана-3 (73P/Schwassmann–Wachmann) ще 1995 року почала розпадатися на фрагменти, які розподілились уздовж її орбіти. 2006 року цей «кометний потяг» пролетів порівняно недалеко від Землі. Його «голова» підійшла до нас 12 травня на 0,078 а.о. (11,7 млн км), а «хвіст» 16 травня розминувся з нашою планетою на відстані 0,059 а.о. (8,8 млн км). Кометні уламки продовжують руйнуватися, й імовірно, що до наступного тісного зближення з ними, яке станеться в липні 2070-го, від них уже нічого не залишиться.
Цікаво, що найближчий проліт комети в історії стався теж за часів незалежної України, але астрономи його… не помітили. Згідно з розрахунками, 12 червня 1999 року на відстані 0,012 а.о. (1,8 млн км) від Землі опинилася комета P/1999 J6 (SOHO). Мабуть, завдяки невеликому розміру ядра, що не перевищує кількох десятків метрів, її блиск у той день «не дотягнув» до 15-ї величини. Настільки слабке небесне тіло, яке до того ж досить швидко рухалося на тлі зірок, тодішні телескопи просто не здатні були зареєструвати.
А у травні 2004 року над Україною з’явилося цілих дві комети, блиск яких перевищував 3-тю зоряну величину — C/2001 Q4 (NEAT) і C/2002 T7 (LINEAR). За умови чистого темного неба їх одночасно можна було побачити неозброєним оком!
Найяскравішу комету з моменту проголошення незалежності України було видно в середині січня 2007 року. Нею стала відома комета Макнота (C/2006 P1 McNaught). Її максимальний блиск сягнув -7ᵐ, і незважаючи на те, що «хвостата зірка» в цей час перебувала на небі неподалік від Сонця, її все одно можна було знайти, якщо просто затулити світило рукою. В нашій країні умови для спостережень цього об’єкту виявилися не найкращими, а мешканцям Південної півкулі вона запам’яталася своїм довгим і широким викривленим віялоподібним пиловим хвостом. Настільки яскравої комети людство не бачило з 1965 року.
24 жовтня того ж року комета Голмса (17P/Holmes), що буквально за кілька днів до цього спостерігалась як слабенька туманність 14-ї зоряної величини, раптом збільшила свій блиск у 60 тисяч разів і перетворилася на яскравий об’єкт 2-ї величини, який помітно «спотворив» звичну фігуру сузір’я Персея. Це був найпотужніший кометний спалах в історії астрономії. На жаль, передбачати такі події вчені не вміють, і очікувати їх можна буквально щоночі. Уважно слідкуйте за нічним небом — і, можливо, ви станете першим, хто їх помітить!
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
