Чи знаєте ви? 12 цікавих фактів про Меркурій

Підбірка з 12 фактів про найближчу до Сонця планету Сонячної системи.

  1. Діаметр Меркурія складає 4880 км. Це найменша планета Сонячної системи. Супутник Юпітера, Ганімед та супутник Сатурна, Титан більший за Меркурій.
Порівняння розмірів Меркурія, Венери, Землі та Марсу. Джерело: NASA
  1. Меркурій має найбільш витягнуту орбіту серед усіх планет Сонячної системи. У перигелії він наближається до Сонця на 46 млн км, в афелії віддаляється на 70 млн км.
  2. Меркурій не має повноцінної атмосфери. Концентрація атомів різних газів біля його поверхні на кілька порядків менше, ніж на висоті орбіти МКС.
  1. Раніше вважалося, що Меркурій постійно повернутий до Сонця однією стороною. Лише на початку 1960-х років шляхом радіолокації вдалося з’ясувати, що це не так. Планета здійснює один оберт навколо своєї осі за 58 земних днів, у той час, як період її обігу навколо Сонця становить 88 днів.
  2. Комбінація з витягнутої орбіти та великої тривалості дня призводять до одного унікального явища, яке можна спостерігати лише на поверхні Меркурія. При проходженні перигелію орбітальна швидкість планети перевищує швидкість її обертання навколо своєї осі. У цей момент Сонце на небі Меркурія спочатку зупиняється, а потім якийсь час рухається у зворотному напрямку. На певних ділянках поверхні спостерігач взагалі може побачити, як наше світило сходить, потім знову заходить, а потім знову сходить. Це явище неофіційно називають ефектом Ісуса Навина — на честь біблійного персонажа, який за легендою зупинив рух Сонця.
  3. Меркурій — одна з найменш вивчених планет Сонячної системи. За всю історію його поки що відвідало лише два земні посланці. Апарат Mariner 10 здійснив три прольоти поблизу Меркурія у 1974 — 1975 рр.., а в період з 2011 по 2015 рік на орбіті навколо нього працював зонд MESSENGER. Запущена восени 2018 року європейсько-японська місія BepiColombo здійснить перший проліт планети у жовтні 2021 року.

7. Нахил екватору Меркурія до поверхні його орбіти близький до нульового. Через це на дні його полярних кратерів існують зони вічної тіні. Радіолокаційні спостереження, а також дані апарата Messenger показали, що у багатьох з цих кратерів знаходяться запаси водяного льоду.

Північний полюс Меркурія. Жовтим кольором відзначені передбачувані поклади водяного льоду. Джерело: NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Carnegie Institution of Washington
  1. Меркурій є однією з двох кам’янистих планет Сонячної системи, яка має постійне магнітне поле (друга така планета — наша Земля). Потужність цього поля приблизно в 100 разів менша за земну.
  2. Меркурій — одне з найскладніших цілей вивчення великих планет. Щоб вийти на орбіту навколо нього, апарату MESSENGER знадобилося 6,5 років польоту, протягом яких він здійснив шість гравітаційних маневрів та подолав 7,9 млрд км. Це більше, ніж відстань між Землею та Плутоном.
  3. Згідно з популярною легендою, великий астроном Микола Коперник ніколи не бачив Меркурія. Швидше за все, це просто гарна історія, але в неї все ж таки є деяке фактичне обґрунтування. Річ у тім, що в помірних широтах планету видно лише відразу після заходу Сонця або незадовго до його сходу, причому досить низько над горизонтом. Тож розглянути її неозброєним оком справді непросто.
Місяць та Меркурій (цятка в нижній частині горизонту) на небі після заходу сонця. Джерело: Doug Zubenel

11. На Меркурії спостерігаються найсильніші перепади температур у Сонячній системі. Опівдні на його екваторі температура може досягати позначки 430 градусів за Цельсієм, що вище за точку плавлення свинцю та цинку. Уночі вона швидко опускається до –170°C. Отже, різниця між ними становить 600°C.

12. Внутрішня будова Меркурія вкрай незвичайна. По суті, він є величезним залізно-нікелевим ядром, прикритим тонкими шарами мантії та кори. Це ядро займає понад половину внутрішнього обсягу планети, на нього припадає ¾ від усієї маси. Не виключено, що на ранніх етапах еволюції Меркурій зіткнувся з якимсь великим об’єктом та, як наслідок, втратив більшу частину зовнішньої силікатної оболонки.