Вчені з’ясували, чому «мегагряди» на полюсах Марса рухаються

Деталі рельєфу, які називають «мегагрядами», широко поширені біля північного полюса Марса. У новому дослідженні вчені з Інституту планетарних наук розглянули механізми їхнього пересування під дією вітру. Дослідники дійшли висновку, що ці пісочні пагорби здатні пересуватися зі швидкістю до 0,13 метра на рік.

«Мегагряди» біля Північного полюсу Марса
«Мегагряди» біля північного полюса Марса. Джерело: HiRISE digital terrain model DTEPC_036176_2640_035926_2640_A01 and color orthoimage ESP_053345_2640. HiRISE data: NASA/JPL/University of Arizona

Що таке «мегагряди» та як вони рухаються

На північному полюсі Марса можна знайти багато еолових форм рельєфу. Ці елементи зазвичай нагадують піщані пагорби. На Землі люди переважно стикаються з двома типами вітряних наносів: невеликими дюнами заввишки до кількох десятків сантиметрів і до 5 м завширшки та барханами, висота яких становить понад 5 м, а ширина може досягати кількох сотень.

На Марсі ці дві форми рельєфу теж трапляються. Але, крім них, біля північного полюса можна побачити ще й пагорби заввишки до двох і завширшки до 40 метрів. Їх називають «мегагрядами». При цьому вони утворюють цілі поля.

Нове дослідження, опубліковане в Journal of Geophysical Research: Planets, присвячене питанню, чи є ці форми стаціонарними, чи переміщуються разом зі звичайними дюнами. Вчені проаналізували знімки камери HiRISE, встановленої на Mars Reconnaissance Orbiter. Ці фото збиралися впродовж 13 років й допомогли детально вивчити рух еолових форм рельєфу.

Дослідження показують, що «мегагряди» справді рухаються, як і звичайні дюни. Швидкість їхнього руху сягає 0,13 метра на рік. Це досить вагомий показник, з огляду на те, що половину марсіанського року місця, у яких вони поширені, покриті льодовиком із замерзлої вугільної кислоти. Але, вочевидь, весняно-літнього періоду для них достатньо, щоб переміститися на відчутну відстань.

«Мегагряди» та еволюція марсіанської поверхні

Питання про рухливість «мегагряд» цікавить дослідників у зв’язку з еволюцією форм рельєфу на Марсі. Регіон північного полюса Червоної планети сотні мільйонів років тому був дном океану. Й існують підозри, що деякі піщані форми обумовлені саме «океанічним» минулим. Зрештою, на Землі дюни теж часто зустрічаються у прибережній зоні.

Однак нові дослідження показують, що дюни на північному полюсі Марса не залишалися незмінними впродовж десятків мільйонів років. Такими, як зараз, вони стали недавно. Надалі рельєф планети продовжить еволюціонувати, а ми побачимо, як марсіанські вітри рухатимуть «мегагради».

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine