2 січня Центр малих планет Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики оголосив про відкриття астероїда 2018 CN41. Його орбіта вразила науковців: об’єкт пролетів на відстані лише 240 тис. км від Землі, ближче за орбіту Місяця, що автоматично зробило його потенційно небезпечним навколоземним об’єктом (NEO). Проте менш ніж за добу Центр малих планет відкликав це повідомлення — «астероїдом» виявився автомобіль Tesla Roadster, запущений SpaceX у межах тестової місії Falcon Heavy 6 лютого 2018 року.

Цей інцидент підкреслив зростаючу проблему: брак прозорості щодо траєкторій штучних об’єктів у далекому космосі. На відміну від супутників на низьких орбітах, які ретельно відстежуються, космічні апарати за межами цих орбіт часто не потрапляють під регулювання.
Виклики далекого космосу
Через відсутність прозорості й регулювання зростає ризик помилкової ідентифікації штучних об’єктів як астероїдів. Це призводить до витрат часу та ресурсів. Як зазначив астрофізик Джонатан Макдауелл, існує ймовірність, що мільярди доларів можуть бути витрачені на місію до об’єкта, який пізніше виявиться не астероїдом.

Центр малих планет, відповідальний за обробку даних про астероїди й комети, неодноразово стикався з подібними проблемами. Наприклад, у 2007 році європейський апарат Rosetta, пролітаючи Землю, був помилково ідентифікований як астероїд 2007 VN84.
Місії в далекому космосі, такі як японсько-європейський апарат BepiColombo чи американський Lucy, також ставали «псевдоастероїдами». Серед причин цього — брак єдиної бази даних про траєкторії штучних об’єктів.
Регулювання та прозорість
Об’єкти на низьких навколоземних орбітах контролюються державними й міжнародними органами, а компанії зобов’язані публікувати дані про положення своїх супутників. Натомість у далекому космосі регулювання майже відсутнє. Наприклад, компанія AstroForge, яка планує добувати метали з астероїдів, відмовляється розкривати інформацію про свій цільовий астероїд, щоб уникнути конкуренції.
Американське астрономічне товариство у 2024 році закликало всі організації публічно звітувати про траєкторії об’єктів у далекому космосі та розміщувати ці дані у відкритих базах, як-от Horizons від NASA.
Зі збільшенням кількості запусків і місій на Місяць, Марс та далі проблема лише загострюватиметься. Прозорість, координація та створення центрального сховища даних про траєкторії — критично важливі для безпеки як наукових місій, так і захисту Землі від потенційних загроз.
Раніше ми повідомляли про те, як Земля планує захищатися від непроханих гостей із космосу.
За матеріалами astronomy.com