Центральна область нашої Галактики вважається одним із найсуворіших та найворожіших куточків Всесвіту. Проте нове дослідження, опубліковане у журналі Astronomy & Astrophysics, показує: навіть у безпосередній близькості від надмасивної чорної діри Стрілець A* старіючі зорі здатні збагачувати міжзоряний простір пилом та складними молекулами, включаючи воду.
Головним об’єктом дослідження стала старіюча зоря IRS 3, розташована поблизу галактичного центру. Завдяки об’єднаним даним інфрачервоних приладів космічного телескопа James Webb астрономам вдалося вперше отримати безперервний середній інфрачервоний спектр цієї зорі та розкрити її справжню хімічну природу.
У розлогих газопилових оболонках, які скидає це світило, науковці виявили чіткі сліди водяної пари. Хоча воду знаходили поблизу багатьох зір Чумацького Шляху, це перший випадок її фіксації в безпосередньому сусідстві з центральною чорною дірою. Як зазначила співавторка дослідження Макарена Гарсія Марін з Європейської космічної агенції (ESA), це доводить стійкість молекулярних сполук навіть за умов інтенсивного радіаційного випромінювання.
Переосмислення природи зорі IRS 3
IRS 3 належить до так званої асимптотичної гігантської гілки — це стадія життя зорі, коли вона роздувається до гігантських розмірів, має відносно низьку температуру поверхні та високу світність. Комп’ютерне моделювання показало такі характеристики світила:
- Вік: близько 72 млн років.
- Маса: у 6 разів перевищує сонячну.
- Світність: приблизно у 60 тис. разів більша за сонячну.
Раніше вважалося, що IRS 3 багата на вуглець. Проте детальний аналіз James Webb виявив сильні лінії силікатного пилу — сполук кремнію та кисню. Це перекреслило минулі гіпотези та підтвердило, що світило оточене пиловою оболонкою, багатою саме на кисень.
Пилова оболонка в екстремальному середовищі
Астрономи тривалий час сумнівалися, чи здатні зоряні вітри старіючих гігантів протистояти гравітації та випромінюванню чорної діри. Моделювання James Webb показало, що пилова оболонка IRS 3 є шаруватою і простягається від зірки на величезну відстань — близько 10 тис. а. о.
Температура всередині цієї оболонки змінюється від пекельних 927 °C біля самої поверхні зорі до крижаних −173 °C на зовнішній межі. Саме в цих віддалених та холодніших шарах пил і вода виявляються достатньо захищеними, щоб насичувати міжзоряне середовище елементами, необхідними для формування майбутніх поколінь світил і планет.
Раніше ми пояснювали, що може замінити воду на інших планетах.
За матеріалами Live Science
