Астрономи за допомогою космічного телескопа James Webb (JWST) зобразили структуру пилу і газу навколо далекої надмасивної чорної діри в галактиці ESO 428-G14, що розташована приблизно за 70 млн світлових років від Землі. Вони виявили, що енергія, яка нагріває цю хмару газу і пилу, походить не від самої чорної діри, як передбачалося раніше, а від зіткнень зі струменями газу, що рухаються з близькосвітловою швидкістю, що породжує ударну хвилю.
ESO 428-G14 є галактикою з активним галактичним ядром, що випромінює потужне світло завдяки присутності надмасивної чорної діри, яка поглинає матерію. Це несподіване відкриття було зроблене командою Galactic Activity, Torus, and Outflow Survey (GATOS), яка використовує JWST для вивчення галактик-сусідів.
Надмасивні чорні діри, подібні до тієї, що розташована в центрі Чумацького Шляху, або M87* в галактиці Messier 87, мають масу від мільйонів до мільярдів разів більшу за сонячну. Вони оточені газом і пилом, який утворює акреційний диск, що поступово підживлює їх. Завдяки величезним гравітаційним силам ці диски нагріваються до мільйонів градусів і яскраво світяться.
Однак не вся матерія падає безпосередньо на чорну діру. Потужні магнітні поля спрямовують частину речовини до полюсів чорної діри, утворюючи струмені, що викидаються назовні зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Ці струмені також випромінюють світло в різних діапазонах електромагнітного спектра, особливо в радіохвилях.
Пил навколо таких чорних дір часто поглинає видиме світло, але інфрачервоне випромінювання, яке може бачити JWST, дає змогу зазирнути крізь нього. Команда GATOS, спостерігаючи ESO 428-G14, виявила, що пил розтікається вздовж струменя, що вказує на те, що ці потужні витоки не лише нагрівають, але й формують цей пил.
Подальші дослідження можуть розкрити, як надмасивні чорні діри впливають на формування своїх галактик і взаємодіють із навколишньою матерією.
Раніше ми повідомляли про те, як James Webb помітив злиття перших галактик Всесвіту.
За матеріалами Space
